Є великий сенс у подоланні страждань, бо людина, долаючи їх правильно, гартується і вдосконалюється. Таким стражданням може бути і невзаємне кохання. Але тут важливо те, як це долати…
Перш за все, слід запитати себе: А чому, власне, моє кохання має бути взаємним? Мені хотілося б, звичайно, щоб мене любили. Але, ось я, наприклад, хочу бути мільйонером. Але чому я маю ним бути? І якщо я почну сумувати з цього приводу, то я стану глибоко нещасною людиною, і до того ж хворою. А причина такого стану – в егоїзмі. Бо я вважаю себе гідним усіляких благ. А чому, власне, я гідний? Я, грішна людина, не можу бути гідним їх. А якщо якісь з них у мене все ж є, то я маю за них дякувати Богу. І якщо мені хтось сподобався, це зовсім не означає, що я маю подобатися йому/їй. Чим більш егоїстична людина, тим більше вона нещасна, думаючи, що «і це теж має належати мені».
Тому, подолати страждання – це означає подолати власний егоїзм і піднятися від егоїстичного до духовного. Так, людині дана вільна воля. Але іншій людині теж дана вільна воля. Вона може кохати, а може й не кохати.
Ми повинні розуміти, віруючі ми люди чи ні, що є промисел Божий. І не спаде волосина з людської голови без волі Божої. Тобто навіть людей, які відкидають існування Бога, Господь любить і веде до спасіння, не порушуючи їхньої волі, і відводить їх від того, що шкодить спасінню. У ситуації невзаємного кохання Він, можливо, теж від чогось відводить, і ми повинні бути вдячними Богові за все, що з нами відбувається. Це вияв Божої любові.
Буває так, сама людина просто не готова до створення сім’ї. Коли дівчина готова до сімейного життя, Господь посилає їй чоловіка. Дівчина може бути і страшненька, і дурненька (і таке трапляється, хоча, зазвичай, страшненькі дівчата зустрічаються вкрай рідко) – яка завгодно, але їй Він пошле чоловіка, а інша може бути красунею, але їй не дається через її неготовність.
Взагалі треба розуміти, що основа любові – Господь, Він її джерело. Народившись, дитина, крім молока, живиться любов’ю батьків. І вона все життя буде шукати цього кохання, вона пізнає любов (так у принципі має бути) з перших днів життя. Але ця система життя – любові між людьми – закладена Богом. А любов, це дуже важливо, – вимагає жертовності. Іноді вона пов’язана зі стражданням.
Найстрашніше, що сучасна людина розуміє любов тільки як насолоду. Вона не приймає страждань і хоче жити тільки в задоволеннях. Але якщо в житті людини не має страждань, то вона безплідна, і стає, так скажемо, «космічним сміттям».
Автор: протоієрей Сергій Миколаїв