Шлюб є Таїнство, в якому за добровільною згодою нареченого і нареченої жити спільно благословляється їхній шлюбний зв’язок в образі духовного союзу Христа з Церквою, випрошується і подається благодать Божа для взаємної допомоги й однодушності, і для благословенного народження та християнського виховання дітей.
Шлюб установлений Самим Богом ще в раю. Після створення Адама і Єви “благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею” (Бут. 1:28).
Ісус Христос освятив шлюб Своєю присутністю на весіллі в Кані Галилейській. Він також казав: “Бог створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх (Див.: Бут. 1:27). І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю (Див.: Бут. 2:24). Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає” (Мф. 19:4-6).
Св. апостол Павло каже: “Тому залишить чоловік батька свого і матір і пристане до жінки своєї‚ і будуть двоє одна плоть. Тайна ця велика; я говорю щодо Христа і Церкви” (Еф. 5:31-32).
Союз Ісуса Христа з Церквою ґрунтується на любові Христа до Церкви і на повній відданості Церкви волі Христовій. Тому чоловік зобов’язаний самовіддано любити дружину, а дружина зобов’язана добровільно, тобто з любов’ю, коритися чоловікові.
“Чоловіки, – каже апостол Павло, – любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і віддав Себе за неї… Так повинні чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла: хто любить свою жінку, любить самого себе (Еф. 5:25,28). Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік є голова жінки, як і Христос глава Церкви, і Він же Спаситель тіла” (Еф. 5:22-23). Тому подружжя (чоловік і дружина) зобов’язані на все життя берегти взаємну любов і повагу, взаємну відданість і вірність.
Добре християнське шлюбне життя є джерелом особистого і суспільного блага. Сім’я є основою Церкви Христової.
Таїнство шлюбу не обов’язкове для всіх, але особи, які добровільно залишаються неодруженими, зобов’язані проводити чисте, непорочне і дівствене життя, яке, за вченням Слова Божого, вище за шлюбне життя і є одним з найбільших подвигів.
Коротко про ідеал шлюбу
Мудрі християнські подружжя наближаються до ідеалу шлюбу, як правило, після закінчення двох-трьох десятків років спільного подружнього життя. Не без хвороб, не без помилок, не без потрясінь накопичують вони життєвий досвід, і чим вони розумніші, тим швидше до них приходить цей досвід, тим більшу користь вони отримують з конфліктних ситуацій. Здається, що визначальним в успіху подружнього життя служить прагнення хоча б одного з подружжя зберігати заради Христа мир, любов і злагоду. Якщо ж кожен «тягне ковдру на себе», кожен схильний звинувачувати іншу половину, кожен налаштував себе на те, щоб вимагати, стягувати, очікуючи покаяння від того, хто провинився, то справи кепські… Нагадаю пораду, дану сучасним пастирем подружній парі після вінчання: «Хто з вас розумніший, той нехай першим і поступається».