Отже, ми вже говорили, що віра – це дорогоцінний Божий дар. Віра дає нам правильний світогляд, показує мету в житті, підбадьорює нас у скрутні часи, радує серце, дає силу нашій молитві і відкриває нам доступ до нескінченних милостей Божих.
Але сумне спостереження: життя в достатку і благополуччі розсіює віру. Забуваються благодіяння Божі. Дієва віра відходить, і заритим виявляється великий Божий талант. І в міру того, як у людині згасає віра, приходить в усе більший розлад і весь її внутрішній лад: втрачається ясність думки і мета життя, йде духовна сила, порожнеча і смуток міцно поселяються в серце, людина робиться дратівливою і усім невдоволеною. Адже душа не може жити без віри, як рослини не можуть існувати без світла і вологи. Людина із згаслою вірою, якою б розумною і талановитою не була, опускається до рівня тварини, іноді навіть хижої.
Щоб уникнути такої “загибелі корабля у вірі” (1Тим. 1:19), потрібно серйозно потурбуватися про оновлення своєї душі. Як? Ми знаємо, що всі наші здібності вимагають тренувань: щоб розум зберігав свою ясність, потрібно займатися розумовою роботою; щоб пальці не втрачали легкості, потрібно вправлятися на музичному інструменті; щоб тіло залишалося гнучким, потрібно займатися гімнастикою. Якщо люди витрачають стільки сил і коштів для розвитку своїх фізичних здібностей, то чи не варто нам, християнам, потрудитися над набуттям живого духовного досвіду?
Щоб зміцнити віру, потрібно почати жити духовно. Для цього потрібно, по-перше, регулярно читати Священне Писання, думати про Бога, цікавитися і читати літературу духовного змісту. Потім, потрібно намагатися відчувати Бога в зосередженій, сердечній молитві, а також у причащанні Тіла і Крові Христових. Нарешті, потрібно намагатися жити не стільки для себе, скільки для блага ближніх і своєї церкви. Хто любить, у того серце зігрівається благодаттю Духа Святого. Звичайно, у християнському житті не обійтися без боротьби, випробувань і труднощів. Іноді може здаватися, що весь світ ополчається проти віруючого. Але важливо пам’ятати, що, з Божою допомогою, усі ці випробування сприятимуть нашому духовному зростанню.
При цьому пам’ятатимемо, що віра не є тільки плід наших зусиль, але і дар Святого Духа. Про це свідчив і ап. Павло, кажучи, що “Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра” (Гал. 5:22). Тому проситимемо в Бога віри, як великого духовного скарбу, пам’ятаючи обіцянку: “Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам” (Мф. 7:7). Віра ж принесе нам душевний мир, радість і передчуття тієї перемоги над злом, якою тішилися апостоли, коли писали: “Бо всякий, народжений від Бога, перемагає світ; і ця перемога, що перемогла світ, – віра наша” (1Ін. 5:4).