Отримати прохане

Текст:

«Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду» (Євр. 11:6), – запевняє нас Святе Письмо. Проте не завжди ми отримуємо від Бога бажане, а все через те, що передусім зважаємо на власні інтереси, проте мало цікавлячись Божою волею: «Бажаєте ви та й не маєте, прохаєте та не одержуєте, бо прохаєте на зле, щоб ужити на розкоші свої» (Як. 4:2,3). У подібному становищі якось опинилися і апостоли Христові. Про що розповідає апостол Марко.

Сталося це по дорозі в Єрусалим, де на Христа очікували хресні муки, про що Він і повідомив учням: «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть, і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб’ють, але третього дня Він воскресне!» (Мр. 10:33,34). Проте прийдешні Христові страсті, як з’ясувалося, мало цікавили учнів: «І підходять до Нього Яків та Іван, сини Зеведеєві, та й кажуть Йому: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що будемо просити Тебе» (в. 35). Що саме хотіли брати?

«Дай нам, щоб у славі Твоїй ми сиділи праворуч від Тебе один, і ліворуч один!» (в. 37), – отже брати всерйоз не сприйняли Христових слів, а натомість хотіли отримати високі посади в прийдешньому царстві. «Не знаєте, чого просите», – відповів на їхнє прохання Христос, додавши: «Чи ж можете ви пити чашу, що Я її п’ю, і христитися хрищенням, що Я ним хрищуся?» (в. 38), тим самим вказуючи, що учні глибоко помиляються, оцінюючи Боже Царство земними категоріями. Що ж на це відповіли брати?

«Можемо!», – так і не збагнувши Христових слів. Спаситель же відказав: «Чашу, що Я її п’ю, ви питимете, і хрищенням, що Я ним хрищусь, ви охриститеся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому уготовано» (в. 39,40). Цю розмову почула решта учнів, які «обурились на Якова та на Івана», бо самі плекали подібні надії, що, звісно, не було таємницею для Спасителя.

Через це Господь «їх покликав, і промовив до них: Ви знаєте, що ті, що вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, нехай буде він вам за слугу. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде всім за раба. Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (в. 42-45). Що і станеться незабаром…

Подібним чином часто поводимося і ми, коли Христову науку намагаємося використати на власну користь, не зважаючи на волю Божу, через що не отримуємо від Бога те, що просимо.

Братство “Vita”

Усе по темі: 5 неділя Великого посту