Царська гідність

Текст:

Господь Ісус Христос не так вже часто привселюдно заявляв про Свою царську, месіанську гідність. Одним з рідких виключень був Його урочистий в’їзд в Єрусалим верхи на осляті напередодні свята Песаху, старозавітної Пасхи. Вибір осля не був випадковим, бо віслюк у ті часи символізував мир, а кінь – військову силу. Отже, Спаситель привселюдно заявив про миролюбність Своїх планів, а не войовничість.

От як описує цю знаменну подію євангеліст Іван Богослов: «Коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Цар Ізраїлів!» (12:12,13). Таким ставленням натовп привселюдно визнавав в Ісусі – Месію, Царя Ізраїлевого.

«Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!» (в. 14,15), – в’їзд в Єрусалим на осляті не тільки свідчив про миролюбність Христових намірів, але ще й виконував стародавнє пророцтво, промовлене пророком Захарієм за багато століть до цих подій. Тим самим у людей мав зникнути жоден сумнів стосовно месіанства Ісуса.

Проте це залишилося незрозумілим навіть для Христових учнів: «А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому» (в. 16).

Натовп вітав Спасителя зовсім з іншої причини: «Свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо» (в. 17:18). Отже, переважна більшість людей до кінця не розуміла, що відбувається насправді і більше піддавалася емоціям, ніж здоровому глузду. Це дало про себе знати фактично за шість днів, коли багато хто з того ж натовпу кричав, що треба розіпнути Ісуса. Чи змінилися люди з тих часів? На це запитання доводиться відповідати окремо кожному.

Братство “Vita”

Усе по темі: Вхід Господній в Єрусалим