Текст:

Свято Вознесіння Господнього багатьма непросвіченими людьми сприймається як день розлуки Спасителя з учнями. Зважаючи на це, можна задатися логічним питанням: І що святкового є в цій події? Адже розлуку з дорогою серцю людиною, при чому назавжди, принаймні в цьому земному житті, святковою подією точно не назвеш.

Але вся річ у тім, що Христос розстався з учнями для того… щоб завжди перебувати поруч з ними: «І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку» (Мт. 28:20). Проте Христос перебувати з учнями буде вже не тілесно, як було раніше, а в Духові Святому, Якого Він обіцяв послати невдовзі після Свого відходу.

Проте зіслання Святого Духа відбулося ще з однією метою, яку Христос виразив такими словами: «Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. А ви свідки того. І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти» (Лк. 24:46-49), маючи під цим сходження Духа Святого.

Саму ж подію Вознесіння євангеліст Лука описує таким чином: Ісус «вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю» (в. 50-52).

Отже, за 10 днів після Вознесіння Христового сталося сходження Духа Святого на апостолів, які завдяки цьому змогли приступити до виконання Христового завдання: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів» (Мт. 28:19,20). Завдання, чиє виконання Господь нині поклав особисто на кожного з нас. Звісно, якщо ми вважаємо себе Його послідовниками.

Братство “Vita“

Усе по темі: Вознесіння Господнє