Текст:

Якось, під час однієї з подорожей, Господь спитався Своїх учнів: «За кого народ уважає Мене, Сина Людського?» (Мт. 16:13). Питання, здавалося, цілком очевидне для нас, проте для Христових сучасників це було зовсім неоднозначно, тому учні і відповіли: «Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків» (в. 14). Отже, не було єдиної думки, Ким є дійсно Ісус з Назарету.

Звісно, така відповідь не задовольнила Спасителя, і тому Він, спонукуючи учнів до роздумів, питався далі: «А ви за кого Мене маєте?» (в. 15).

Колективну відповідь дав учень на ім’я Симон, більш відомий, під ім’ям Петро: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» (в. 16. Як на це відреагував Ісус?

Він відповів: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець. І кажу Я тобі, що ти – скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, і сили адові не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв’яжеш, те зв’язане буде на небі, а що на землі ти розв’яжеш, те розв’язане буде на небі!» (в. 17-19). Так рибалка Симон і став апостолом «Скелею» Петром.

Звісно, це відбулося не в ту саму мить, для цього знадобилися роки, проте шлях від маловідомого рибалки Симона до всіма відомого апостола Петра розпочався саме тоді, у момент, коли Симон сповідував Ісуса з Назарету як Бога і Спасителя.

Момент, з якого фарисей Савл, у той час гонитель християн, розпочав шлях, який преобразив його в апостола Павла, стався за драматичніших обставин. Відбулося це, коли Савл «ішов й наближався до Дамаску», з метою переслідування християн. Але зненацька «осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш?» (Дії 9:3,4). Хто ж це був?

Голос відповів на Савлове запитання: «Я – Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку!» (в. 5).

Попри суттєві відмінності цих епізодів, у них є дещо спільне: обох, Симона і Савла, сам Господь покликав до служіння, Він сам уповноважив їх до цього. Самі б вони, без Божої підтримки, не спромоглися досягнути того, що зуміли досягти.

«Я – Виноградина, ви – галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви» (Ів. 15:5), – казав Христос учням під час Таємної вечері. І ці слова не втратили актуальності сьогодні – лише з Божою допомогою ми здатні досягти дійсно чогось вартісного у власному житті. Лише так, і життя і труди апостолів Петра і Павла добрий тому приклад.

Братство “Vita“

Усе по темі: День Петра і Павла