Текст:

Переважна більшість людей переконана, що тілесне здоров’я є найбільший скарб. З цим важко не погодитися, проте дещо іншу думку стосовно цього має Господь. Як таке може бути і що є важливішим на Господню думку за тілесне здоров’я? – на це дає відповідь історія зцілення Христом розслабленого в Капернаумі.

Одного разу «принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!» (Мт. 9:2), – отже Господь зцілив передусім духовну недугу людини, а не її тілесну неміч. На це відразу звернули увагу оточуючі, втім, з дещо іншими міркуваннями: «І ось, дехто із книжників стали казати про себе: Він богозневажає» (в. 3). Що ж відповів на ці закиди Христос, Якому, як всемогутньому Богові, були відомі думки оточуючих?

Він сказав: «Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх? Що легше, сказати: Прощаються тобі гріхи, чи сказати: Уставай та й ходи? Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, тож каже Він розслабленому: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!» (в. 4-6).

Звичайно, що колишній розслаблений «устав і пішов у свій дім» (в. 7), і це не дивно, адже «для Бога можливе все!» (Мр. 10:27). Усе це не було секретом для оточення: «А натовп, побачивши це, налякався, і славив Бога, що людям Він дав таку владу!» (в. 9).

Отже, для Бога важливіше духовне здоров’я, ніж тілесне, і взагалі будь-що земне: «Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що назамін дасть людина за душу свою? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими» (Мр. 8:36-38).

Але щоб прийняти це, потрібна віра, яка є складовою частиною духовного здоров’я. Як і незаплямоване сумління, і особисті стосунки з Богом.

Братство “Vita“

Усе по темі: 6 неділя після П’ятидесятниці