Текст:

Багатьом відомо, що справжні стосунки перевіряються часом. Цей же принцип стосується відносин людини з Богом, її віри, яка також випробовується часом. «А чи ж Бог в оборону не візьме обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч і бариться Він щодо них? Кажу вам, що Він їм незабаром подасть оборону! Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?…» (Лк. 17:8,9). При чому деколи Господь приходить на допомогу, коли людина зневіряється. Принаймні, вона гадає, що все відбувається саме так. Для прикладу можна взяти історію, якою поділився євангеліст Матвій.

Так до Христа «один чоловік приступив, і навколішки впав перед Ним, і сказав: Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомісяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду» (17:14,15). Нещасний перед цим звертався по допомогу до Христових учнів, але «вони не могли вздоровити» сина (в. 16). Що ж Ісус на це відповів?

«О роде невірний й розбещений, доки буду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його!» (в. 17). Демон у свою чергу не зміг витримати Божої присутності і «вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години!» (в. 18).

Звісно, що це чудесне зцілення не залишило нікого байдужим, особливо Христових учнів, які при нагоді спиталися Ісуса: «Чому ми не могли його вигнати?» (в. 19). Що ж натомість почули у відповідь? «Через ваше невірство. Бо поправді кажу вам: коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: Перейди звідси туди, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого! Цей же рід не виходить інакше, як тільки молитвою й постом» (в. 20,21).

Отже Христос прямо вказав, що віра потребує вправляння: посту і молитви. Інакше без них можна ослабнути у вірі і зневіритися в дієвості Божої допомоги. І тоді марно очікувати чуда в житті. Коли ж людина постійно перебуває в посту і молитві, у неї не забракне сил сподіватися на Господа та чекати допомоги від Нього.

Братство “Vita“

Усе по темі: 10 неділя після П’ятидесятниці