Віра та упокорення

Текст:

Так вже сталося, що для справжньої віри потрібна не тільки витривалість, але й не абияке упокорення – ставлення волі Божої над власними бажаннями. «Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу!» (Лк. 22:42), – благав Отця Христос у Гетсиманському саду. Проте попри весь жах прийдешніх мук і смерті для Спасителя нічого не було важливіше за Отчу волю: «Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!»

«Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної…» (Фил. 2:6-8), – так про це згодом висловився апостол Павло.

Проте не тільки приклади Христового упокорення можна знайти в Євангеліях. Дуже показова в цьому плані поведінка жінки-хананеянки, про яку розповідають євангелісти Марко і Матвій.

«Ісус відійшов у землі тирські й сидонські», – так розпочинає свою розповідь Матвій (15:21). «І ось жінка одна хананеянка, із тих околиць прийшовши, заголосила до Нього й сказала: Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давидів, демон тяжко дочку мою мучить!» (в. 22). Але Христос мовчав.

Жінка благала далі. При чому робила це так заповзято, що Христові учні не витримавши, почали благати Його: «Відпусти її, бо кричить услід за нами!» (в. 23) «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого…» (в. 24), – відповів Господь, тим самим даючи можливість жінці проявити більше заповзяття і віри.

«Господи, допоможи мені!», – мовила вона. «Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам…», – відповів Господь. І тут Христова співрозмовниця виявила справжнє упокорення: «Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів» (в. 25-27). Саме такої віри очікував від неї Ісус: «О жінко, твоя віра велика, нехай буде тобі, як ти хочеш! І тієї години дочка її видужала» (в. 28). Такими словами закінчує свою розповідь євангеліст Матвій.

Здавалося, що Христос повівся з жінкою доволі суворо, проте завдяки такому підходу, Він виклав вкрай важливий урок: що без упокорення справжніх стосунків з Богом не побудуєш. Лише упокорення, духовна вбогість відкривають шлях до Небесних осель.

Братство “Vita

Усе по темі: 17 неділя після П’ятидесятниці