Відповідь на молитву

Текст:

У багатьох людей склалося доволі хибне сприйняття образу Спасителя: а саме як милого і благовидного наставника, який навіть голосу не може підвисити, вже не кажучи щоб застосувати покарання для напоумлення грішника. Таке сприйняття личить дітям, але явно не дорослим: «Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче» (1Кор. 13:11). Отже, нам варто чинити за прикладом апостола Павла. Особливо в тому випадку, що образ милого і «нешкідливого» Спасителя не вельми відповідає Його образу, який відкривається нам у Біблії.

Так з Його вуст можна було почути немало докорів звернених на адресу людей, які заскніли у своїх гріхах і не збиралася в них каятися. «Перепадало» від Христа і людям, які чванилися своєю показною праведністю, хоча в серці своєму були «повні лицемірства та беззаконня» (Мт. 23:28). Деколи Христос окрім усних викривань вживав інші «виховні» заходи: так одного разу виявивши, «що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міняльники. І, зробивши бича з мотузків, Він вигнав із храму всіх, вівці й воли, а міняльникам гроші розсипав, і поперевертав їм столи» (Ів. 2:14,15). Зробив це Він для того, щоб люди не робили «із дому Отця Мого дому торгового» (в. 16).

Проте, слід зауважити, Господь завжди був милосердним і йшов назустріч людям, які каялися у власних гріхах, і рішуче вирішували покінчити з колишнім гріховним життям, бо Він власне на те і «прийшов, щоб знайти та спасти, що загинуло» (Лк. 19:10). Але з цього загального правила виділяється історія, що трапилася з жінкою-хананеянкою, яка просила в Господа зцілити її біснувату дочку. «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого… Не годиться взяти хліб у дітей, і кинути щенятам…» (Мт. 15:24,26), – так спочатку відповів жінці Спаситель на її слізні прохання.

У чому ж причина такого ставлення? Уся річ у тім, що біси можуть оволодіти людиною лише за її згоди або ж за умови практикування нею магією. Інакше біси не можуть навіть опанувати свиню, вже не кажучи про людину, яка створена на образ та подобу Божі. Отже, причиною біснування дочки хананеянки, більш за все, було практикування самою жінкою магією, що в ті часи було доволі звичним явищем. І відмова Христа зцілити її дочку полягала в тому, що жінка спочатку мала усвідомити свій гріх та покаятися в ньому. Зважаючи на упокорену відповідь жінки: «Так, Господи! Але ж і щенята їдять ті кришки, що спадають зо столу їхніх панів» (в. 27), – можна дійти висновку, що вона збагнула свою провину та розкаялися в скоєному, внаслідок чого отримала бажане: «Дочка її видужала» (в. 28).

Який урок ми можемо здобути з цієї біблійної історії? – Можемо зайвий раз переконатися, що без щирого покаяння та упокорення не можна збудувати належних стосунків з Богом і отримати від Нього відповідь на власні молитви.

Братство “Vita

Усе по темі: 17 неділя після П’ятидесятниці