Важливий вибір

Текст:

«І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім…» (Мт. 4:13) – час від часу, а загалом постійно, всім нам доводиться робити той чи іншій вибір. Навіть не зважаючи на той факт, що багатьом це не дуже до вподоби, адже багато хто воліє жити як є і не утруднювати власне життя прийняттям усіляких рішень. Що вже казати про рішення, які стосуються долі в майбутньому! Більшість вважає за краще не поспішати з таким вибором, а намагається зважити всі «за» і «проти».

Подібна картина спостерігається і у випадку, коли людина постає перед вибором, що стосується її долі в потойбічному житті. Тут теж мало хто воліє поспішати, вирішуючи цей вибір відкласти на «потім», до старості, або ж до більш «відповідних часів». І в цьому полягає дуже суттєва помилка, адже ніхто напевно не знає дати і часу власної смерті, і тому, зважаючи на цей доволі прикрий факт, не варто зволікати з вибором, де саме ви плануєте провести вічність: з Богом або ж без Бога.

«Отож, уважайте, щоб поводитися обережно, не як немудрі, але як мудрі, використовуючи час, дні бо лукаві!» (Еф. 5:15,16), – попереджає всіх нас Святе Письмо, маючи на увазі під «лукавством» днів їх швидкоплинність і неминучість смерті, яка за аналогією з Христовим попередженням часто приходить доволі несподівано: «І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського: їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли Ной увійшов до ковчегу; прийшов же потоп, і всіх вигубив» (Лк. 17:26,27).

Найприкріше тоді буде те, що людина протягом земного життя мала безліч можливостей і приводів навернутися до Бога, от тільки… зволікала з вибором, відкладала його на потім. Як це свого часу зробили багато співвітчизників Христових, які «відцурались Його» (Ів. 1:11), – як зауважив згодом євангеліст Іван. От тільки, як часто буває в житті, багато хто прямо не відкинув Ісуса, не пішов проти Нього, а вирішив просто залишити все як було, нічого не змінюючи у власному житті, не роблячи цього вкрай важливого вибору: визнати в Ісусі з Назарету Сина Божого і Спасителя чи ні.

«Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло» (Мф. 4:16), – от тільки багато хто з народу, втім, як і зараз, вирішив залишитись сидіти в темряві, а не йти до світла. Але Господь не наполягав і не наполягатиме, Він приймає лише тих, хто сам воліє йти до Нього, хто хоче перебувати у світлі. Ті ж, хто за земного життя обрав темряву, у вічності перебуватимуть знову ж таки в темряві, де «буде плач…  і скрегіт зубів» (Мт. 22:13). Ймовірно, скрегіт зубів буде викликаний втраченою можливістю перебувати поруч Бога у світлі. Але таким був їх життєвий вибір, наслідки якого триватимуть вічність.

Братство “Vita

Усе по темі: Неділя після Богоявлення