Корисні уроки

Текст:

Щоб краще зрозуміти подію зцілення розслабленого в Капернаумі (див. Мр. 2:1-12), варто поглянути по окремості на її дійових осіб, і по можливості отримати від цього корисні для себе уроки.

Отже, розпочнемо з особи самого розслабленого. Певно, найголовнішими словами в його житті, було Христове звернення: «Відпускаються, сину, гріхи тобі!» (в. 5). Дехто може заперечити, заявивши, що найголовнішими словами були інші, а саме: «Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!» (в. 11). Проте дозвольте з цим твердженням не погодитися. На нашу думку, розслаблений не дуже вірив у власне зцілення, адже недаремно євангеліст вказує, що Христос зцілив розслабленого за вірою його друзів (див. в. 5), а не його власною, проте самого розслабленого хвилювало питання власних гріхів. Не варто також забувати, що в ті часи юдеї тілесні хвороби часто пояснювали наслідками скоєних гріхів (див. Ів. 9:2), і цілком можливо, що розслаблений не безпідставно розділяв цю думку, тому Христос у першу чергу в цьому йому і допоміг. Отже, який урок ми можемо отримати з постаті розслабленого? Що варто передусім дбати про свою безсмертну душу, а не тілесне здоров’я, і цілком можливо, що Господь допоможе впоратися і з тілесними хворобами, позбавивши в першу чергу від духовних.

Далі давайте поглянемо на друзів розслабленого, які заради друга розібрали покрівлю і «звісили ложе» з ним. Таку віру завжди ставлять у приклад, проте в чому містився корінь цієї віри? У любові до свого хворого друга. Отже, якщо ми будемо дійсно любити своїх ближніх і сподіватися на Божу допомогу їм, тоді наша віра досягне таких масштабів, що люди будуть ставити її в приклад. Втім, не факт що наслідуватимуть її.

Звісно, не можна оминути і декого з книжників, які в серцях своїх думали: «Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога… Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?» (в. 7). Навіть наступне диво зцілення не відкрило їм, Хто саме стоїть перед ними. «Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов» (1Ів. 4:8), – ці біблійні слова в повній мірі розкрилися в постатях цих скептиків: якщо не любиш ближніх, то не зможеш відчути присутність самого Бога поруч із собою.

Тепер дійшла черга і до натовпу, який уважно спостерігав за всім, що відбувалося перед ним. Натовп діяв як завжди: дивувався і славив Бога, коли ставав свідком чергового дива, і так же скоро про це диво забував. Тобто в цій поведінці немає нічого нового, і тому краще в житті зважати на Божу думку, ніж перейматися тим, що думає з того чи іншого приводу оточення. Бо думка оточення мінлива, а «Слово Господнє повік пробуває» (1Пет. 1:25).

Зокрема те слово, яке Господь промовляє абсолютно до кожного з нас: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою!» (Мт. 11:28)

Братство “Vita

Усе по темі: 2 неділя Великого посту