Закон Божий – це дороговказна зірка, що вказує людині-мандрівнику шлях до Царства Небесного. Значення Закону Божого не зменшується з віками. Навпаки, чим більше життя ускладнюється суперечливими людськими думками, тим більше людина потребує ясного і авторитетного керівництва Заповідей Божих.
Закон Божий – це світло, що освічує розум і зігріває серце. Так дивилися на нього люди, прагнучі знайти вищий сенс у своєму житті: “Закон Твій – повчання моє… О, як люблю я закон Твій! Цілий день думки мої про нього. Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх заповітами Твоїми… Великим миром утішаються ті, що люблять закон Твій, і не спотикаються вони” – писали древні праведники-поети – цар Давид та інші (Пс. 118:77, 97-98, 165).
Заповіді Божі можна порівняти із законами природи: ті й другі мають своїм джерелом Творця і доповнюють одне одного: одні регулюють бездушну природу, другі дають моральну основу людській душі. Різниця між ними полягає в тому, що матерія, безумовно, підкоряється фізичним законам, людина ж вільна підкорятися чи не підкорятися моральним законам. У наданні людині свободи вибору полягає велика милість Божа: ця свобода дає можливість людині духовно рости і вдосконалюватися, навіть – уподібнюватися Богові. Проте, моральна свобода накладає на людину відповідальність за свої вчинки.
Свідоме порушення заповідей Божих веде до духовного і фізичного звиродніння, рабства, страждання і врешті-решт – до катастрофи. Так, наприклад, ще до того, як Бог створив наш видимий світ, трагедія сталася в ангельському світі, коли гордий Денниця повстав проти Творця і разом з іншими ангелами утворив своє царство, що стало місцем мороку і жаху, іменоване пеклом. Інша трагедія сталася в житті людства, коли наші прабатьки Адам і Єва порушили заповідь Божу, внаслідок чого хвороба гріха непослуху перейшла до їх нащадків, і життя людей наповнилося злочинами, стражданнями і нещастями. До подібних катастроф потрібно віднести всесвітній потоп на покарання сучасників Ноя; знищення міст Содому і Гоморри; руйнування спочатку Ізраїльського, а потім – Іудейського царства при Навуходоносорі; падіння безлічі імперій і багато інших лих, які спіткали країни за гріхи їх народу.
Порівнюючи далі закони природи із Заповідями Божими, слід сказати, що закони природи тимчасові та умовні: вони з’явилися разом із фізичним світом і з ним же, ймовірно, припинять своє існування. (Така думка деяких сучасних учених). Моральні ж закони – вічні. Вони містять основні моральні норми, які незмінні, бо відображують собою суть вічного Творця, в Якого немає і тіні переміни.
Основи морального закону закладені Творцем у саму духовну природу людини. Ми відчуваємо в собі цей закон кожного разу, коли совість нам говорить, що варто, а чого не слід робити. Порівнюючи моральний закон у людській душі із законом у Священному Писанні, ми бачимо, що вони мають один вміст: Заповіді Божі в конкретній словесній формі підтверджують те, що нашому серцю говорить внутрішнє почуття, що іменується совістю.
Далі ми поговоримо про Десять Заповідей Божих, які лежать в основі всіх законодавчих систем, як древніх, так і сучасних. Коротко розповімо про обставини, за яких ці заповіді були дані і розкриємо їх значення в житті християнина.