Отримання від Бога Десяти Заповідей є найзнаменнішою старозавітною подією. З Десятьма Заповідями пов’язане саме утворення єврейського народу.
Дійсно, до отримання заповідей в Єгипті жило семітське плем’я безправних рабів, після Синайського законодавства виникає народ, покликаний вірити і служити Богові, з якого надалі вийшли великі пророки, апостоли і святі перших віків християнства. З нього ж народився по плоті Сам Спаситель світу – Господь наш Ісус Христос.
Про обставини отримання Десяти Заповідей оповідає книга Вихід у 19-20 і 24-му розділах. За півтори тисячі років до Різдва Христового, після великих чудес, здійснених пророком Мойсеєм в Єгипті, фараон вимушений був відпустити єврейський народ, і той, перейшовши дивним чином Червоне море, пішов пустелею Синайського півострова на південь, прямуючи до обіцяної (Обітованої) землі. На п’ятдесятий день після виходу з Єгипту єврейський народ підійшов до підніжжя Синайської гори і розташувався тут станом. Тут пророк Мойсей зійшов на гору, і Господь оголосив йому: “Скажи синам Ізраїлевим: отже, якщо будете слухатися гласу Мого і дотримувати Завіт Мій, то будете Моїм уділом з усіх народів” (Вих. 19:5). Коли Мойсей, передав волю Божу євреям, вони відповіли: “Усе, що сказав Господь, виконаємо і будемо слухняні” (Вих. 19:8). Тоді Господь повелів Мойсеєві до третього дня приготувати народ до прийняття Закону, і євреї постом і молитвою стали готуватися до цього. На третій день густа хмара покрила вершину гори Синай. Небо пронизували блискавки, гримів грім і лунав гучний звук труби. Від гори сходив дим, і уся вона сильно стрясалася. Народ стояв вдалині і з трепетом спостерігав те, що відбувається. На горі Господь сказав Мойсеєві Свій закон у вигляді Десяти Заповідей, які пророк потім переказав народу.
Прийнявши заповіді, єврейський народ обіцяв їх дотримувати, і тоді був укладений Завіт (союз) між Богом і євреями, який полягав у тому, що Господь обіцяв єврейському народу Свої милості і заступництво, а євреї обіцяли праведно жити. Після цього Мойсей знову зійшов на гору і пробув там у пості і молитві протягом сорока днів. Тут Господь дав Мойсеєві інші церковні і цивільні закони, повелів спорудити Скинію (переносний храм-намет)
і дав правила відносно служіння священиків і здійснення жертвопринесень. До кінця сорока днів Бог написав Свої Десять Заповідей, які були дані раніше усно, на двох кам’яних плитах (скрижалях) і повелів зберігати їх у “Ковчегу завіту” – позолоченому ящику із зображеннями херувимів нагорі кришки (про нього ми ще згадаємо), – для вічного нагадування про Завіт, укладений між Ним і ізраїльським народом.
Ці заповіді ми тут наводимо:
- Я Господь, Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
- Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм.
- Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно, тому що Господь не залишить без покарання того, хто промовляє ім’я Його марно.
- Пам’ятай день суботній, щоб святити його; шість днів працюй і виконуй у них усякі справи твої, а день сьомий – субота Господу, Богу твоєму.
- Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб продовжилися дні твої на землі.
- Не вбивай.
- Не перелюбствуй.
- Не кради.
- Не говори неправдивого свідчення на ближнього твого.
- Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, ні всякої худоби його, нічого, що у ближнього твого.
Протягом подальшого сорокарічного мандрування пустелею Мойсей поступово записав і багато чого іншого, що Господь відкрив йому на горі Синайський і в наступних явленнях. Із цих записів утворилися біблійні книги Вихід, Числа, Левіт і Повторення Закону.