Я Господь, Бог твій, нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
Цією заповіддю Господь Бог вказує людині на Самого Себе, як на Джерело життя і всіх благ. Наслідуючи цю першу заповідь, людина повинна прагнути пізнавати Бога і свої вчинки направляти до прославлення Його імені. На цей керівний принцип у наших намірах вказав Господь Ісус Христос, навчивши нас промовляти в молитві: “Нехай святиться ім’я Твоє!”
Таким чином, у першій заповіді дається напрям розумової і вольової діяльності людини і цим закладається фундамент її життя. От чому ця заповідь займає першочергове місце серед інших заповідей. Вона спрямовує духовний погляд людини до Бога і каже їй: нехай Господь буде першим предметом твоїх думок і прагнень. Пізнання Бога – вважай найдорогоціннішим знанням, Його волю – найвищим авторитетом, служіння Йому – життєвим покликанням. Перша заповідь виявляє всю перевагу Десяти Заповідей над законодавствами інших народів, як древніх, так і сучасних, у тому, що покладає віру в основу моралі і життя. Досвід показує, що мораль можна будувати тільки на релігійному ґрунті, тому що без Божого авторитету, усі людські принципи виявляються умовними, хиткими і непереконливими. Про це свідчить історія розвитку стоїцизму, епікурейства, вчення Піфагора і сучасних етичних систем.
У наш час перша заповідь так само актуальна як багато тисяч років тому. Сучасна людина переобтяжена всякими знаннями, а про Бога і Його участь у своєму житті часто немає жодного уявлення. Відчуженість людини від Бога позбавляє її розум необхідних духовних знань, а її життя робить звивистим і суєтним.
Як можна пізнавати Бога? – Вдумливим читанням Священного Писання, роздумами про Бога, про Його близькість і любов до нас, роздумами про мету нашого життя. Сприяють пізнанню Бога читання релігійної літератури, молитва вдома і в храмі, участь у духовних бесідах. При цьому, пізнання Бога не повинне обмежуватися однією абстрактною розумовою роботою, але повинне проникати глибоко в серце і відображуватися в нашому житті, світитися в усіх наших словах і вчинках.
Таким чином, перша заповідь певною мірою включає інші заповіді. Наступні ж заповіді конкретніше розкривають сенс першої.
Гріхами проти першої заповіді є зневага справи пізнання Бога і холодністю до Нього, через що відбуваються розумові гріхи: безбожжя (атеїзм), многобожжя, невіра, забобони, зречення від віри, відчай і ухилення в єресь. Від розумових гріхів важче позбавитися, ніж від гріховних справ, от чому Церква завжди з такою енергією і самовідданістю виступала на захист чистоти віри.