Неможливе можливе

Текст:

Подвійні стандарти, куди ж без них. Усі їх, чи майже всі, критикують, заперечують… і за ними живуть. Найкращий приклад подвійних стандартів, або ж подвійної моралі, є вираз, який приписують одному готтентотові (народові, що проживає на півдні Африки): «Добре, якщо я вкрав у сусіда корову, погано, якщо корову вкрав у мене сусід». Звичайно, таке ставлення до сусіда не вельми добре, проте той готтентот був чесним… на відміну від більшості з нас, які на словах одні, а в реальності… трохи інші.

Але, якщо бути відвертими, задумаємося, чим насправді поганий такий світогляд? Мають же бути якісь раціональні причини, що доводять шкідливість такого світосприйняття. Причини для цього є, точніша причина, проте найсуттєвіша – подібну поведінку не схвалює Господь Бог. Він через Своє слово, Біблію прямо попереджає: «Не обманюйтеся, Бог осміяний бути не може. Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне! Бо хто сіє для власного тіла свого, той від тіла тління пожне. А хто сіє для духа, той від духа пожне життя вічне» (Гал. 6:7,8). Господь прямо попереджає, що подвійна мораль має свої наслідки: те, що робила людина в житті, неодмінно повернеться їй. Як у цьому, земному житті, так і матиме наслідки в житті потойбічному.

Натомість Господь пропонує альтернативу цій поведінці. При чому альтернатива одночасно під силам кожному і так само недосяжна для будь-кого. Як таке може бути? Дуже просто, спочатку вдумливо вникніть у Господні слова: «І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви. А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить. І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять… А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж. Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад, і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!» (Лк. 6:31-35).

Здавалося, що простіше за цю Господню пораду! Роби людям те, що хочеш, щоб робили люди тобі! Але насправді, втілити в життя цю пораду вкрай важко, фактично неможливо, бо зазвичай ми робимо людям те, що вони роблять нам: позичаємо тим, хто нам позичає, допомагаємо тим, хто і нам може за нагоди допомогти. Тобто ми, швидше, користуємось принципом: «Ти – мені, а я – тобі», ніж чинимо те, що нам радить Христос. І що ж у такому разі нам залишається робити? У жодному разі не зневірятися, а звернутися за підтримкою до Бога: «Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1Пет. 5:7). Бо, як відомо, «неможливе це людям, а не Богові. Бо для Бога можливе все!» (Мр. 10:27).

Братство “Vita”

Усе по темі: 19 неділя після П’ятидесятниці