Божий задум

Текст:

Люди бояться смерті. І це не має дивувати. Скоріше має дивувати, якщо люди смерті якраз не бояться. Хоча, можливо, цим вони лише обманюють себе і оточуючих.

Що ж саме страхає людей у смерті? Багатьох лякає в смерті неминучі болі і страждання, що передують їй, окрім того багато людей бояться невідомості: що станеться з ними за порогом смерті? Втім, хтось тішить себе тим, що якраз за порогом смерті нічого не буде, тобто людина просто розчиниться в «космосі» чи ще в якійсь незрозумілій і  нез’ясовній субстанції. Хоча, цілком ймовірно, так люди лише обманюють себе і оточуючих, а натомість таким ігноруванням женуть від себе думки про те, що чекатимете їх у потойбічній реальності.

Але, як не дивно, у Біблії немає детального опису, що відбуватиметься з людиною після того, як її душа покине земне тіло. Ця вічна Книга звертає нашу увагу на зовсім інші речі, зокрема на те, що доля в потойбічному житті прямо залежатимете від наших вчинків у житті земному: що ми доброго і поганого в ньому робили або ж мали вчинити, але не вчинили. Але це ще не все. Існує Божий план стосовно кожного з нас: адже недаремно Господь дав кожному певні здібності і таланти, помістив кожного в певні історичні і соціальні обставини для того, щоб ми шукали волю Божу у власному житті і втілювали в життя Божий задум стосовно себе.

І не треба зневірятися, якщо ви дізнаєтеся про ці речі, коли ваше земне життя добігає кінця, або ж ви, як на вашу думку, у загальному начебто нічого не досягли в цьому світі. Варто додати, поки ще нічого, адже Господу під силу в одну мить перемінити все у вашому житті задля втілення Його задуму стосовно вашої особи. І в цьому Богу не завадить навіть смерть, про що свідчить євангельська оповідь про воскресіння сина наїнської вдови.

Саму історію євангеліст подав дуже стисло, вона вмістилася в буквально кілька віршів: «Як до брами міської наблизився Він, виносили вмерлого, одинака в своєї матері, що вдовою була. І з нею був натовп великий із міста. Як Господь же побачив її, то змилосердивсь над нею, і до неї промовив: Не плач! І Він підійшов, і доторкнувся до мар, носії ж зупинились. Тоді Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! І мертвий устав, і почав говорити. І його Він віддав його матері» (Лк. 7:12-15). Так би мовити, за кадром, залишився подальший життєвий шлях цього юнака. Проте, лише для нас, але не для Бога, адже Господь Ісус Христос виявився біля того містечка не просто так, але щоб воскресити саме цього юнака. Бо для нього в Бога був Свій задум.

Як вже наголошувалося, у Бога є Свій задум для кожного з нас, і цілком можливо, ми ще є живими, що погодьтеся, теж є справжнім дивом, лише тому, що повинні втілити цей задум. Який саме? Це повинен дізнатися кожен особисто.

Братство “Vita”

Усе по темі: 20 неділя після П’ятидесятниці