Вибір кожного

Текст:

«Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг!» (Ів. 21:25), – так завершує своє Євангеліє, життєпис Христового життя, чудес, вчення, смерті і воскресіння, апостол Іван Богослов. Але цього б не сталося, якби Спаситель не прийшов у цей світ у віфлеємській стаєнці, якби Слово не «сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (1:14), – як про це сказав знову ж Іван на початку свого безсмертного твору.

Навіть того більше, як би «Авраам не породив Ісака, а Ісак не породив Якова, а Яків не породив Юду й братів його» (див. Мт. 1:2), Христових див і славетних дій теж не сталося, бо Божий задум стосовно спасіння людства простягався ще до закладин світу (див. Ів. 1:1) і здійснювався він у середовищі людському. Через це Євангеліє від Матвія, а разом з ним і Новий Заповіт, розпочинається з довгого, і як на думку багатьох, нудного і зайвого списку незрозумілих і невідомих імен. Проте невідомих для скептиків, але не для Бога, адже саме через долю цих людей Господь торував шлях спасіння людства, кульмінацією якого стала поява на світ Немовлятка у віфлеємській стаєнці. Але цього б не сталося, якби цій появі не передував довгий список мало кому відомих імен.

Подібний список імен є в кожного з нас. Хоча мало кому вдасться простежити його бодай на п’ять-сім поколінь у минуле. Проте попри це, цей літопис існує, і можливо, він триватиме далі – все залежатиме від нас. Але суттєвіше не це, найголовніше те, щоб у цьому списку розкрився благий Божий промисел, а це залежатиме від нашого вибору: чи особисто ми оберемо Бога, як свого Отця і Спасителя, чи оберемо власний шлях, який оминатиме шляхи Господні. Вибір залишається за кожним…

Братство “Vita

Усе по темі: Неділя святих отців