Текст:

Стрітення, зустріч з Богом. У кожного вона відбувається по-особливому. Не став виключенням старець Семен, якому «було звіщено смерти не бачити, перше ніж побачить Христа Господнього» (Лк. 2:26), тобто довгоочікуваного Месію. Як мовиться, за аналогією з виразом «побачити Париж і померти», у випадку Семена зустріч з Месією означала для старця скору смерть. Через це багато б хто на місці Семена намагався відтягнути цю зустріч, адже для більшості людей земне життя приємніше і бажаніше за зустріч з Богом.

Добре, що Семен був не таким, для нього зустріч з Богом вартувала того, щоб померти. І в цьому можна не сумніватися, адже в іншому випадку Семену не було провіщено Духом Святим про його зустріч з Христом Господнім. Про подібне дехто мріє, ще дехто благає, а більшість від подібної перспективи… тікає. Але чому тікає? Бо для більшості людей зустріч з Богом асоціюється із смертю, а з нею вони не хочуть мати справу, тому і тікають.

Але, насправді, спроба втекти від Бога найбезглуздіша річ на землі: «Куди я від Духа Твого піду, і куди я втечу від Твого лиця? Якщо я на небо зійду, то Ти там, або постелюся в шеолі ось Ти! Понесуся на крилах зірниці, спочину я на кінці моря, то рука Твоя й там попровадить мене» (Пс. 139:7-10). Цар Давид добре про це знав, тому і не намагався сховатися від лиця Господнього. Ба більше, Давид постійно шукав зустрічі з Ним: «Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?» (Пс. 42:2,3).

І цьому прагненню не треба дивуватися, адже Господь єдиний справжній Подавець усіх життєвих благ і тому буде мудрим рішення шукати зустрічі з Ним задля власного добробуту і безпеки: «Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить!… Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені» (Пс. 23:1,2,4). Все це цар Давид дізнався на власному досвіді, що і висловив у своїх безсмертних Псалмах.

Але в царя Давида і старця Семена окрім цього досвідченого знання було ще дещо спільне – це любов до Бога і свого народу. І це теж не має дивувати, адже лише таким людям Господь відкриває таємниці майбутнього і шукає особистої зустрічі, адже Йому цікаво з такими людьми. З людьми, які не замикаються на власних інтересах, але і дбають про благо оточуючих; не сприймають себе як осіб, навколо яких має обертатися цілий світ, а готові самі попрацювати заради світу; шукають не тільки Господніх благ, але й самого Бога. Адже Він більший за всі земні блага.

Боже, допоможи і нам це збагнути.

Братство “Vita”

Усе по темі: Стрітення Господнє