Постав, Господи, охорону устам моїм…

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

Другу неділю Великого посту Церква присвячує пам’яті святителя Григорія Палами, покровителя християнських мовчальників і молитовників, яких називали за старих часів безмовниками, подвижниками. Вони намагалися зберігати тишу в серці, ховаючись у далеких обителях на горі Афон, відрізані від всього світу морем, скелями. У печерах, де вони жили, багато хто живе і досі. Чому ж саме цього святого, покровителя мовчальників, ми прославляємо в дні Великого посту? Бо саме в цей час нам важливо дізнатися і нагадати собі про мовчання і безмовність.

Яке наше життя? Воно проходить у нескінченному шумі і метушні. Увесь побут сучасної людини супроводжується масою звуків навколишнього життя. Людина, яка особливо живе в місті, постійно чує шум: ревуть автомобілі, йдуть натовпи… Лікарі кажуть, що це руйнує здоров’я. Але ми з вами поговоримо про інше. Це передусім розсіює наше душевне зосередження. Багато з нас, опинившись на мить у тиші, вже почувають себе незручно і неспокійно: ми вже відвикли від тиші, і разом ми не можемо спокійно помовчати. А скільки зайвих слів!.. І все це сум’яття і метушня, що пожирає наше життя, не дає людині звернутися до себе, згадати найголовніше. І це триває до останньої миті життя…

Іноді, коли хвороба жорстко зупинить наш біг, прикує до ліжка, і ми раптом виявимося відірваними від загального бігу, нам вдається побути наодинці із собою. У такі хвилини ми починаємо думати: «А для чого ж ми жили? Куди бігли, заради чого квапилися? Звідки цей шум у серці, у думках, навколо? Чи не потрібно було раніше хоч зрідка шукати собі кілька хвилинок внутрішнього спокою, внутрішньої тиші?» Як може прийти Божественна благодать до людини, як може вона її осяяти, коли вона оглушена і засліплена і у своєму бігу не усвідомлює, куди і навіщо вона біжить і чому не чує голосу Божого?

Голос Божий звучить завжди в тиші. Якщо ви хочете його почути, постарайтеся вирвати з доби хоч би кілька митей. Для цього нам Церква дає правило: кілька хвилин читати молитви, отямитися і подумати, який був мій минулий день, який буде мій наступний день? Це важливо, так важливо…

Хто хоче узнати волю Божу, шукайте тиші. Хто хоче зібрати свої думки і почуття, шукайте тиші, бо наші думки і почуття розбігаються, не підкорюються нам. Ми живемо завжди в неуважності, але істинне духовне життя людини відбувається тільки в зібраності, внутрішній самоті. Потрібно зібрати свої думки і почуття в тихий куток у глибині серця, щоб там настало мовчання, в якому Бог вимовляє Своє слово, звернене до тебе. Якщо ми не примушуватимемо, не змушуватимемо себе до мовчання, якщо ми залишимося підвладними життєвому шуму, нескінченному бігу, то в нас усе життя пройде на поверхні, без глибини, без духовності, без справжньої зустрічі з Господом.

От для чого нам сьогодні нагадують про мовчальників, от чому сьогодні Церква закликає нас боротися з марнослів’ям, марним базіканням, використанням дару мови на зло собі. «Постав, Господи, охорону устам моїм і двері огорожі в устах моїх» (Пс. 140:3), – каже нам Священне Писання. От про це ми молимося, ми просимо Господа, а Він чекає від нас, щоб і ми прийняли участь, щоб захотіли цього, щоб ми отримали дар Божий – мовчання в тиші Його благословення. Амінь.

Автор: протоієрей Олександр Мень

Усе по темі: Друга неділя Великого посту