Не вимовляй імені Господа, Бога твого, марно.
Цією заповіддю забороняється неблагоговійне вживання імені Божого, наприклад: у пустих розмовах і жартах. Гріхами проти третьої заповіді є: божба, тобто легковажне вживання клятви, богохульство, блюзнірство, порушення обітниць, даних Богові, клятвопорушення і покликання Бога у свідки в порожніх життєвих справах.
Ім’я Боже повинне вимовлятися із страхом і благоговінням, бо воно має найбільшу силу. Людському слову з покликанням імені Божого покоряється природа, про що існує немало оповідань у Біблії. Книга Діянь Святих Апостолів оповідає про багато чудес і вигнання бісів, здійснених ім’ям Христовим. Тому ім’я Боже слід вживати, зібравши свої думки, – у молитві і в серйозній бесіді про Бога. Вживання Його імені в клятві чи присязі дозволяється тільки у виключно важливих випадках (див: Євр. 6:16-17).
Ім’я Боже, що закликається з увагою і благоговінням під час молитви, залучає до людини Божу благодать, приносить світло розуму і радість серцю. Так само ні за яких обставин не можна дозволяти собі жартів і базікання в храмі.