Дорогі брати і сестри!
«Ріки води живої» (Ін. 7:38)… Який прекрасний образ для окреслення того вічного непроминущого дива, яким є благодатна присутність Святого Духа в Церкві! В день П’ятдесятниці – старозавітнього свята, коли вшановувалася пам’ять дарування Мойсеєві на Синайській горі Закону, – тисячі людей зі всього світу збиралися в Єрусалим на це святкування.
Саме в цей день на знак виповнення Старого Закону і дарування Нового Закону, який несе в собі Церква, і дарується – за молитвами Сина Божого – зіслання Святого Духа на апостолів.
Дух Святий є невидимий. І це чудо могло бути непомітним для інших. Але Бог навмисне чинить так, щоб зібрані натовпи могли переконатися в реальності цього дива. Ніби огненні язики сходять із неба і спадають на апостолів. А вони, сповнені радістю переживання присутности в них цієї нової сили, цієї живлющої води, ідуть до людей, аби сповіщати їм радісну новину про спасіння (Діян. 2:1-6).
Цим і починається місія Церкви. Місія, учасниками якої є кожен із нас: проголошення світові науки про спасіння. Бо кожному з нас дається своя часточка благодатного дару, що його дістали апостоли. Він не зникає із Церкви, якщо ця Церква справжня, правдива. Якщо вона несе в собі апостольську спадкоємність свячень. Саме завдяки благодатній присутності Духа Святого, а не своїй власній силі, численності, визнанню влади, реєстрації в державних інституціях, громада вірних стає Церквою. Дух Святий робить нас Церквою. І силою Святого Духа Церква здійснює свою місію через відправу семи Христових Таїнств, через здійснення постійного найбільшого в світі чуда – уприявнення Самого Христа в таїнстві Пресвятої Євхаристії, коли Тіло і Кров Христові даються нам під виглядом хліба і вина.
Церква – це великий дар, але й великий виклик для кожного з нас. Коли ми ставали членами Церкви, приймаючи таїнство хрещення, ми самі (якщо хрестилися дорослими), або наші хрещені батьки від нашого імени (якщо нас хрестили маленькими дітьми) складали приречення вірности Христові, віри в Нього і служіння Йому. Бо бути християнином – це особливе служіння, яке підносить нас над марнотними пожаданнями світу й робить причетними до тіла Самого Христа. Адже Церква є містичним тілом Христовим.
Але вже від кожного з нас протягом нашого життєвого шляху залежало, наскільки ревно і чесно ми виконуємо цю місію. Вихованим у світі, нам часом здається, що можемо змарнувати свої дари, ділячись ними з іншими, що ми станемо біднішими, якщо будемо віддавати своє. Але християнська жертовність вчить нас на прикладі криниці: якщо з криниці постійно не вибирати води, вона забрудниться, занесеться піском. Тоді вода в ній може зникнути. Коли ж ми постійно черпаємо з цієї криниці, саме тоді в ній завжди буде жива вода – вода проточна, свіжа, чиста. Саме так і з нашою душею.
Тому Христос і пропонує нам цей образ – пропонує тим, хто слухав Його, а через них – і нам із вами. Ріки живої води можуть текти і з нашої душі, якщо ми не втратимо відчуття духовної чистоти, яка дарується нам Церквою. Це станеться, якщо ми будемо, переживаючи присутність у нас дару Святого Духа, ділитися ним з іншими. Ділитися – а не марнувати його, не розмінюватися на дрібниці. Ми чинитимемо так, коли, знаючи добру новину про спасіння, оповідатимемо її іншим, даруватимемо її іншим не тільки словом, але й нашим повсякденним прикладом християнського життя.
Саме в цьому і полягає радість черпання води спасіння із криниці нашої душі – у даруванні радости іншим, у кликанні їх за собою власним прикладом.
Сьогоднішній день – день народження Церкви! Отже, це радісний день для кожного з нас. Власне це день народження кожного з нас, об’єднаних у велику, щасливу, оптимістичну спільноту – Христову Церкву.
Церква є лише однією. Не існує багато церков. Віруємо в єдину святу соборну і апостольську Церкву. І скільки б не було церковних громад у світі, Святий Дух єднає їх в одну Церкву. Тільки наші людські гріхи, наша недосконалість можуть протиставляти нас одне одному, викликати ворожнечу, порізнення.
Христос завжди кличе нас до єдности. І блаженними Він проголошує тих, хто творить цю єдність, – миротворців, тих, хто вносить спокій і злагоду в церковне життя. А спокою і злагоди треба так багато в сучасному світі! Тож наша жива вода церковного навчання має бути взірцем прощення, порозуміння, примирення, взірцем християнської солидарности.
Переживаючи сьогоднішній день, ми молимося про те, щоб Церква Христова зростала, міцніла. А найголовніше, щоб вона чесно виконувала довірену їй місію: провадження світу до спасіння, дарування світові радісних благодатних дарів Святого Духа, осяяння всього світу світлом своєї присутности. Світлом, що розганяє темряву і робить чітким і ясним наш шлях через життя, нашу життєву перспективу. Амінь.
31 травня 2015 року
Автор: архієпископ Ігор (Ісіченко)
Усе по темі: День Святої Трійці