Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре і щоб продовжилися дні твої на землі.
Цією заповіддю Господь Бог наказує нам шанувати своїх батьків, за що обіцяє благополучне і довге життя. Шанувати батьків означає: шанувати їх авторитет, любити їх, не сміти ображати їх словами чи вчинками, допомагати їм у роботі, піклуватися про них, коли вони знаходяться в нужді, а особливо під час їх хвороби і старості, також молитися за них Богові. Неповага батьків є великий гріх. У Старому Завіті, хто лихословив батька чи матір, карався смертю (Мк. 7:10; Вих. 21:17).
Господь Ісус Христос, будучи Сином Божим, шанував Своїх тілесних батьків, слухався їх. Господь докоряв фарисеям за те, що вони під приводом присвячення свого майна Богові, відмовляли своїм батькам у потрібному піклуванні і цим порушували пряму вимогу п’ятої заповіді (Мф. 15:4-6).
Сім’я завжди була і буде основою суспільства і Церкви. Тому святі апостоли піклувалися про затвердження правильних взаємин між членами сім’ї. Вони наставляли: “Жінки, коріться своїм чоловікам, як Господові… Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву… Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі… Батьки, не роздратовуйте дітей ваших, а виховуйте їх у вченні і наставлянні Господньому“. (Еф. 5:22,25; 6:1,4: “Жінки, слухайте чоловіків своїх, як личить у Господі. Чоловіки, любіть своїх жінок і не будьте до них суворі. Діти, будьте слухняні батькам вашим у всьому, бо це благоугодне Господеві” (Кол. 3:18-20) “Вони (діти) нехай вчаться шанувати свою родину і віддавати належне батькам, бо це угодне Богові” (1 Тим. 5:4).
Відносно ставлення до сторонніх людей, то Християнська віра вчить необхідності робити повагу кожному, відповідно до його віку і посади: “Віддавайте всім належне: кому податок – податок; кому данину – данину; кому страх – страх; кому честь – честь” (Рим. 13:7). У дусі цього апостольського повчання християнинові слід шанувати: пастирів і батьків духовних; начальників цивільних, які піклуються про справедливість, мирне життя і благополуччя країни; вихователів, учителів і благодійників і взагалі всіх старших за віком. Грішать ті молоді люди, які не шанують старших і людей похилого віку, вважаючи їх людьми відсталими, а їх поняття – віджилими. Ще в Старому Завіті Господь сказав через Мойсея: “Перед лицем сивого вставай і шануй лице старця, і бійся Господа Бога твого” (Лев. 19:32).
Але якби сталося, що батьки чи начальники зажадали від нас чогось, що суперечить, вірі і Закону Божому, то тоді треба сказати їм, як сказали апостоли начальникам юдейським: “Судіть, чи справедливо перед Богом слухати вас більше, ніж Бога?” (Діян. 4:19).