Дорогі брати і сестри!
Протягом останніх років, мабуть, більшості з нас траплялося бачити на вулицях міст машини, прикрашені досить несподіваним символом – схематичним зображенням рибини. І лише небагато людей із тих, хто зустрічає ці машини, знають, що символ риби дуже давнього походження. Він приходить до нас із давньохристиянських часів, коли ще не був розвинений іконопис, і коли християни перебували в підпіллі. Саме так – зображенням риби – вони часто сигналізували один одному про належність до єдиної Христової Церкви. А чому риби? Тому що назва риби по-грецькому Ίχθύς – давній акронім імени Ісуса Христа, який складається з початкових літер слів: Ἰησοῦς Χριστός Θεοΰ Υίός Σωτής – Ісус Христос Божий Син Спаситель.
Але разом із тим ця символіка нагадує нам про різні випадки використання риби в символічній мові спілкування Христа з апостолами: і тоді, коли Він годує натовпи людей п’ятьма хлібами і двома рибами (Мф. 14:15-21), і тоді, коли Він пече рибу, щоб нагодувати апостолів, які працюють на Генизаретському озері, ловлячи рибу і нічого не впіймавши (Ін. 21:2-12). А може, насамперед цей епізод, коли Свій заклик до рибалок із Генизаретського озера йти за Ним Христос супроводжує таким промовистим: «Ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей» (Мф. 4:19).
Цей заклик лунає для нас на перший погляд досить дивно. І може, нагадує нам не так генизаретських, як наших місцевих рибалок, які сидять на березі Лопані чи Харкова, чекаючи на ловитву. Насправді ж цей образ мав би нам нагадувати ситуації, коли екологам доводиться рятувати рибу, що гине, із забрудненого водоймища. Або виловлювати рибок рідкісної породи, які можуть загинути через те, що в цьому водоймищі завелися хижаки. Бо саме так ми можемо уявляти довколишній світ – світ, забруднений гріхом, світ, в якому часто зустрічаються хижаки, які чигають на наші з вами душі, світ, який може бути небезпечним для людини, не готової пройти випробування.
І саме до нас, у цей світ, направляє Христос Своїх апостолів із рятівними сітками науки Євангелія, щоб вони допомагали нам витримати, врятуватися, вийти здоровими і цілими з цього світу, аби поєднатися з Богом у світі майбутньому – вічному Небесному Царстві. Саме в цьому полягає спасительна місія Христової Церкви! Саме тому Христос називає Своїх апостолів ловцями людей. Ловцями в розумінні рятівниками, співпрацівниками Христа в місії спасіння людських душ для вічности.
Кожен із нас може виконувати цю місію, допомагаючи своєму ближньому, підтримуючи його, спрямовуючи його духовні шукання в конструктивному річищі до пошуку справжнього Бога. Христос кличе нас усіх бути рятівниками від спокус. Бо часто в хвилину випробування людині треба, щоб хтось був поряд – надійний, свій, кому можна звіритися, з ким можна порадитися. Далеко не завжди ця людина прийде до священика або відкриє Євангеліє. Але завжди кожен із нас інстинктивно в хвилину біди роззирається довкола або шукає в своєму телефонному довідникові того, до кого можна було б подзвонити. Саме тоді й ми з вами можемо бути рятівним чинником. Навіть якщо не скажемо нічого певного, а просто будемо спокійно себе поводити, з розумінням слухати людину, підтримувати її, давати їй надію. Якщо будемо ділитися надією, яку дає нам Христос, певною надією на вічне майбутнє. Бо ж це й є місія християнина: вказувати ближнім шлях, коли він раптом заблукає, як у каламутному озері риба, не знаючи, куди прибитися, де берег і де можна врятуватися з річкової каламути.
Христос дає нам цей вказівник, дає через святе Євангеліє напрямок життєвого шляху. І ми самі повинні вміти ним користуватися, щоб знаходити життєві орієнтири – справжні, непроминущі цінності, які не міняються зі зміною влади, політичної кон’юнктури, які залишаються непомильними дороговказами попри всі випробування.
Христос приходить, щоб покликати генизаретських рибалок стати ловцями людей. І нас усіх Він кличе разом із Собою йти через життєві випробування, пливти човном, який Він робить своїм амвоном під час проповіді над Генизаретським озером (Лк. 5:1-11). Пливти через небезпечні хвилі, знаючи, що доки з нами є Христос, доки Він вказує нам напрямок, доти ніщо не страшне нам у цьому каламутному життєвому морі. Амінь.
12 жовтня 2014 року
Автор: архієпископ Ігор (Ісіченко)
Усе по темі: 18 неділя після П’ятидесятниці