Поздоровляю вас, браття і сестри, з недільним днем. Сьогодні пам’ять преподобного отця нашого Іоанна Ліствичника. Це великий аскетичний учитель старовини, який написав книгу, названу згодом «Ліствицей».
У ній описуються тридцять східців, що ведуть людину від початкових чеснот до досконалих. «Ліствиця» – книга неперевершена і неповторна, хоча і до неї, і після неї про аскетичне вчення Церкви було написано дуже багато. Подвижники в настановах своїм духовним чадам говорять те, що необхідно для них саме в їх час. Звичайно, усі ці книги потрібні. Але «Ліствиця» преподобного Іоанна являється, можна сказати, якнайглибшим одкровенням про боротьбу людини з гріхом і пристрастями. Не дивлячись на те, що вона призначена виключно ченцям, всякий розсудливий християнин може знайти в ній те, що відповідає саме його способу життя. Пристрасті і чесноти у всіх людей спільні, тому, як правило, людям, які живуть у світі, серед метушні, у багатьох випадках підходять ті ж поради, що і тим, хто відрікся від світу. Але треба ставитися до читання духовних книг розумно і розсудливо: не користуватися тими засобами боротьби з пристрастями, які зручні тільки для ченців, а звертатися до спільних, відповідних і мирянам. Звичайно, недосвідченій людині зробити це не завжди легко, проте не можна просто відмовитися від читання цієї книги, сказавши, що мирянам вона абсолютно не підходить.
Як же навчитися знаходити в «Ліствиці» і інших творіннях святих поради, доречні і своєчасні для нас, і не приймати того, що стосується людей, які досягли високого духовного просвітлення? Ми тільки тоді можемо читати книги з користю для себе, коли набудемо певного досвіду і навчимося міркувати розсудливо. Слід сказати, що недосвідчені християни неправильно розуміють не лише писання святих, але і богодухновене Священне Писання Старого і Нового Завіту. Про це говорить святий апостол Петро, міркуючи у своєму Посланні про твори апостола Павла: «І улюблений брат наш Павло, за даною йому премудрістю‚ написав вам, як він говорить про все це і в усіх своїх посланнях, у яких є дещо малозрозуміле, так що неуки і нестійкі перекручують, як і інші Писання» (2 Пет. 3:15,16). Із слів апостола Петра ми розуміємо, що в ті часи були люди, які, читаючи послання апостола Павла та інші Писання, розуміли їх неправдиво. Значить, не треба говорити, що якщо ми не розуміємо «Ліствицю» або якусь іншу складну книгу, аскетичну чи догматичну, то в цьому винен автор, який незрозуміло висловлюється. Краще пізнаємо свою недосвідченість і постараємося стати мудрішими.
Що для цього треба зробити? Читати книги письменників, близьких до нас за часом: святителя Ігнатія (Брянчанінова), Феофана Затворника, оптинських старців, письменників двадцятого століття, таких як ігумен Никон (Воробйов), грецьких старців. Зараз багато видано книг сучасних грецьких старців, які також дуже корисні і повчальні. Через читання цих книг ми, як би за допомогою певної передмови і попереднього пояснення, навчаємося правильно розуміти древні твори святих. Говорячи світською мовою, книга преподобного Іоанна Ліствичника є геніальним твором, але це не означає, що після неї святим вже не треба було нічого писати. Книги пояснюють і доповнюють одна одну, повідомляючи нам правильне розуміння аскетичного вчення.
Творіння святих не можна розуміти довільно і читати як художню літературу. Світські письменники прагнуть до того, щоб їх твори справляли на кожну людину своє враження. А аскетичні і догматичні писання святих у цьому сенсі схожі, швидше, на літературу наукову: автор наукової праці припускає, що його розумітимуть абсолютно точно і адекватно. Якщо в нас немає такого ясного розуміння, значить, ми недостатньо підготовлені душевно і розумово до сприйняття такої літератури. Тому раніше нам необхідно ознайомитися з творами святих останнього часу, двадцятого, дев’ятнадцятого і вісімнадцятого віків. Тоді ми зможемо правильно зрозуміти і древні писання, такі як знаменита «Ліствиця» преподобного Іоанна Ліствичника, повчання авви Дорофія, Іоанна Касіана Римлянина, творіння Петра Дамаскіна та багато інших.
Якщо ж ми проводитимемо між писаннями святих жорсткі межі і відносити одні з них до книг для ченців, другі – для мирян, а треті – для священнослужителів (бо є книги, написані спеціально для священнослужителів), то таким чином ми обіднимо своє внутрішнє життя, зробимо його мізерним і одностороннім. Ми повинні живитися всім і від усього діставати користь. Як бджола з кожної квітки збирає нектар і перетворює його на мед, так і ми отримуватимемо користь для душі з усіх цих прекрасних квітів на ниві творінь святих. За допомогою читання отримаємо душевну користь. Може статися, що порада якогось відлюдника виявиться нам корисною в ситуації, що по видимості не має нічого спільного з тим, про що говориться в його писанні, наприклад у стосунках з нашими співробітниками чи із сім’єю. Тоді ми на досвіді переконаємося у великій премудрості святих, яка була ним дарована згори після довгих подвижницьких трудів. А один з перших і славніших святих – преподобний Іоанн Ліствичник, пам’ять якого ми сьогодні звершуємо.
Автор: схіархімандрит Авраам (Рейдман)
Усе по темі: Четверта неділя Великого посту