Прагнення до комфорту в християнстві прийнято розглядати як щось неналежне. І дивно було б це оспорювати: адже вся історія православної аскетики по суті складається з описів добровільного позбавлення себе не те, що комфорту, але навіть самих елементарних побутових зручностей. Нічого рівного по силі і глибині самообмеження, світ до християнства не знав. Наприклад, знаменитий філософ Діоген Синопський, який жив у бочці, із жалем казав, що не може відмовитися від кухля для питва води, і мріяв уподібнитися звичайній собаці, яка ні кухля, ні бочки не потребує. Завдяки такій екстравагантності Діоген увійшов до історії античного світу як певний зразок аскези.
Де він похований точно не відомо. Пам’ятні плити, присвячені Діогену, є в декількох містах Греції. На одній з таких плит у його рідному місті Синоп, звідки філософа колись вигнали, стоїть наступна епітафія:
Час гострить і камінь, і бронзу
Але слова твої, Діоген, жити будуть вічно!
Адже ти учив нас благом задовольнятися малим
І намітив шляхи просування до щасливого життя!
Але на тлі преподобної Марії Єгипетської, цей старогрецький аскет виглядає зніженим любителем вишуканих задоволень. Адже живився він недоїдками з міського ринку, там же добував собі залишки вина, недопитого торговцями після вдалого дня, та і в інших маленьких радощах собі не відмовляв, хоча і задовольнявся в усьому, якби мовити, третім сортом.
Марія Єгипетська, покаявшись у розпусному житті, пішла в пустелю, щоб ніколи більше не повертатися до людей. Там вона провела сорок сім років. Чим вона живилася серед пісків, як рятувалася від жари і холоду, – усього цього ми ніколи не дізнаємося. Ми взагалі знаємо про неї лише завдяки щасливому випадку (що, звичайно ж, зовсім не випадковий). Незадовго до своєї кончини Марія уперше за всі ці роки зустріла серед пісків людину. Це був мандруючий чернець Зосима, якому вона і розповіла історію свого життя. До цього часу Марія Єгипетська досягла дивних висот святості. Зосима бачив, як вона переходила річку по воді, а під час молитви відривалася від землі і молилася, стоячи на повітрі.
Порівняно з рівнем відмови від усіх життєвих благ святої Марії, синопський філософ терпить нищівну і безперечну поразку.
І в той же час, як це не дивно прозвучить, обоє вони і Діоген, і Марія Єгипетська користувалися комфортом. Адже латинський корінь, від якого походить це слово, буквально означає захист, укріплення. Чим, як не таким укріпленням був для Діогена його знаменитий піфос – великий глиняний глек для вина, в якому філософ ночував і ховався від полуденного сонця? Очевидно, що піфос забезпечував Діогену певний рівень комфорту.
З Марією Єгипетською все відбувається ще цікавіше. Річ у тому, що в англійській мові слово комфорт служить основою для позначення Святого Духа. В англомовному Євангелії слово Утішитель звучить не інакше, як – Комфортер. Відмовившись від благ світу цього, свята Марія Єгипетська не відмовлялася зовсім від укріплення, втіхи і захисту, тобто від комфорту, у буквальному його значенні. Вона лише прийняла рішення просити цю втіху і захист безпосередньо в Бога. І Господь сорок сім років оберігав її в пустелі від усіх небезпек, що погрожували їй.
Ну а те розуміння комфорту, яке сьогодні вважається загальноприйнятим, свідчить вже про наше рішення, про те розуміння захисту і втіхи, яке сформувалося в сучасної людини. І, напевно, немає нічого поганого в зручних меблях, пральних і посудомийних машинах, кондиціонерах і холодильниках. Усі ці речі дійсно захищають нас від різних незручностей, і можна тільки подякувати їх творцям за цей захист і укріплення. Тривожить лише одне. Справжнім надбанням людини можна вважати лише те, що в неї неможливо відняти за жодних обставин. Через те і нарікав Діоген на свій крихкий маєток, тому і викинув свого кухля, побачивши біля струмка якогось хлопчиська, який п’є воду з долоні. Але від піфоса відмовитися вже не зміг. І вже тим більше не зміг відмовитися від того третьосортного забезпечення залишками провіанту і вина, яке давало йому життя поряд з міським ринком. Що було б з ним, позбудься він цього свого комфорту? І що буде з нами, якщо ми втратимо відразу все, що робить наше життя таким зручним і дозволяє почувати себе захищеними від життєвих знегод?
Автор: Олександр Ткаченко
Усе по темі: П’ята неділя Великого посту