Вступ

Волею Божою все живе в природі покликане рости і розвиватися. У рослинному і тваринному світі це звершується за допомогою тих елементів, стихій і засобів, якими Господь збагатив природу. Людині, як носієві образу Божого, теж належить рости, розвиватися і удосконалюватися, – але не стільки зовні, скільки внутрішньо, духовно. І вона це здійснює також не сама по собі, а за допомогою особливої животворчої сили Божої, іменованою Благодаттю.

Усе, що Бог дав Церкві є провідником Його благодаті – Його слово у Священному Писанні, молитви, богослужіння, церковний спів, церковне мистецтво, настанови святих угодників Божих… Особливе місце серед цих благодатних провідників займають так звані таїнства. Вони встановлені чи безпосередньо Самим Господом Ісусом Христом, або Його апостолами. Всього їх сім: хрещення, миропомазання, покаяння, Причастя-євхаристія, шлюб, священство і єлеопомазання. Таїнства – це свого роду висоти в довгій гряді пагорбів інших богослужінь і молитов. Як у людині духовна суть ховається за її фізичною оболонкою, так і в таїнствах за видимою і відчутною священною дією незримо і таємничо діє благодатна сила Божа. Слова благословення, що супроводжуються зовнішніми священними діями, є як би духовні сосуди, якими черпається і подається вірним Церкви благодать Святого Духа.

У цій роботі ми коротко розповімо про суть кожного таїнства, про те, як воно було встановлене, що є головним у ньому і як воно звершується.