Поховання тіла Христового відбулося раннім вечором, перед початком свята Пасхи. Прийшов до Пилата Йосиф з Аримафеї (міста близь Єрусалиму), член синедріону, людина благочестива, таємний учень Христовий, який не брав участь у засудженні Господа. Він виклопотав у Пилата тіло Ісусове для поховання. За звичаєм римлян, тіла розіп’ятих залишалися на хрестах і ставали здобиччю птахів. Пилат здивувався, що Ісус вже помер, оскільки розіп’яті висіли іноді по кілька днів, але перевіривши через сотника, який засвідчив смерть Ісуса, повелів дати тіло Йосифу. Для поховання прийшов і Никодим, який колись вночі відвідав Ісуса. Він приніс із собою “суміш смирни та алое, близько сотні літрів” (Ін. 19:39). Йосиф купив також плащаницю – довге і дороге полотно. Йосиф з Никодимом зняли Тіло, умастили його за звичаєм пахощами, обвили плащаницею і поклали в новій похоронній печері в саду Йосифа, недалеко від Голгофи.
Сонце вже схилялося до заходу, і все робилося хоча старанно, але дуже спішно. Приваливши камінь до дверей печери-гробу, вони віддалилися. За всім цим спостерігали жінки, які стояли раніше на Голгофі.
Висновок
Святий Іоанн Золотоустий так підсумовує значення хресного подвигу Ісуса Христа: “На хресті зруйнована древня тиранія диявола, загладжений гріх, знищена смерть і зняте з людей прокляття, перешкода роз’єднання забрана і відкритий рай, Небо стало доступним і люди зблизилися з ангелами; Бог примирив небесне і земне”.
Живе відчуття любові Христової повинне допомогти нам зрозуміти, як ми дороги для Бога. Це усвідомлення допоможе нам підбадьоритися, щоб ми не сумували через всякі життєві скорботи. При цьому потрібно мужньо протистояти спокусам і не боятися випробувань. Апостол Петро так наставляє: “Отже, як Христос постраждав за нас тілом, так i ви озбройтеся тією самою думкою; бо хто страждає тілом, перестає грішити, щоб останній час життя в тілі жити вже не за людськими похотями, а за волею Божою” (1 Пет. 4:1,2). У цьому нехай допоможе всім нам всесильний Господь! Амінь.