Метою нашого життя є духовне оновлення. Воно здійснюється не лише нашими зусиллями, але, особливо, нашим таємничим з’єднанням з Боголюдиною Ісусом Христом – джерелом життя. Таїнство, в якому це з’єднання звершується, іменується Причастям, і відбувається воно під час божественної Літургії, де хліб і вино в чаші стають істинним Тілом і Кров’ю Господа нашого Ісуса Христа.
Необхідність з’єднання вірних із Собою Господь розкрив у бесіді про Виноградну Лозу: “Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені. Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого” (Ін. 15:4,5). Ще виразніше Він розкрив необхідність причастя у Своїй бесіді про Хліб Небесний: “Якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день. Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям. Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому” (Ін. 6:53-56).
Сам же спосіб звершення цього таїнства Господь Ісус Христос встановив на Тайній Вечері – напередодні Своїх хресних страждань. Уперше особисто звершуючи його, Господь узяв хліб і, подякувавши Богу Отцю за всі Його милості до роду людського, переломив і подав учням, кажучи: “Прийміть, споживайте, це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене“. Потім, узявши чашу і подякувавши, подав її апостолам, кажучи: “Пийте з неї всі, бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів“ (Мф. 26:26-28; Мк. 14:22-24; Лк. 22:19-24; 1 Кор. 11:23-25).
Причастивши апостолів, Господь заповідав їм: “Це чиніть на спомин про Мене” – тобто постійно звершуйте це, згадуючи Мене і все те, що Я зробив для спасіння людей. Згідно з цим велінням, таїнство Причастя постійно звершується в Церкві і звершуватиметься до кінця віку за богослужінням, званим Літургією, під час якої хліб і вино силою і дією Духа Святого переісточуються в істинне Тіло і в істинну Кров Христову. Таїнство причастя ще називається «євхаристією», що грецькою означає “подяка,” оскільки дякування Богові складає головний зміст молитов цього богослужіння.
Перші християни причащалися кожного недільного дня, який тоді називався “День Господній”. Проте з часом старанність християн стала падати, і зараз більшість причащається один або кілька разів на рік, що, звичайно, дуже сумно, бо з’єднання з Господом є потужним джерелом духовного оновлення і внутрішніх сил вірного.
Проте, більш часте причастя не повинне служити приводом для втрати благоговіння до цього найбільшого Таїнства. До нього слід завжди підходити з відповідною підготовкою: очищенням совісті від гріхів, молитвою і духовною зібраністю.
Примітка
Хліб для Причастя вживається один, оскільки усі віруючі в Христа, складають одне тіло Його, глава якого є Сам Христос. “Один хліб, і нас багато – одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба“, – каже апостол Павло (1Кор. 10:17).
Само найменування хліба в Євангелії – артос – свідчить про те, що це не опрісноки (маца), а саме хліб, приготований на дріжджах. Вино для Причастя має бути темно-червоне, що нагадує кров.
В апостольські часи християни причащалися кожної неділі. З часом така старанність стала слабшати, так що в сучасній практиці вірні причащаються набагато рідше. У принципі, слід причащатися частіше. Добре причащатися п’ять раз на рік: у день пам’яті свого святого і по одному разу впродовж кожного з чотирьох постів. Деякі духівники радять причащатися ще в двунадесяті свята, дні великих святих, престольні свята. Під керівництвом і з благословення духовного наставника миряни можуть причащатися і ще частіше. Але, у такому разі, потрібно намагатися не втрачати те почуття благоговіння і страху Божого, які завжди повинні відчуватися нами при підході до Чаші.
Підготовка до Причастя зазвичай триває кілька днів і торкається, як тілесного, так і духовного життя людини. У періоди говіння, які зазвичай відбуваються під час багатоденних постів (Великого, Різдвяного, Апостольського і Успенського), слід утримуватися від скоромної їжі (м’ясних і молочних продуктів), від фізичних задоволень і всяких надмірностей, намагаючись перебувати в молитовному спілкуванні з Богом. У міру можливості потрібно намагатися відвідувати храмові богослужіння.
Коли говіння відбувається поза встановленими Церквою постами, то християнин повинен, принаймні, дотримувати пісні дні – середу і п’ятницю – і знову ж таки впродовж кількох днів утримуватися від надмірностей і фізичних задоволень. Християнин повинен посилити свою молитву, читати книги духовного змісту, роздумувати про Бога і намагатися перебувати в спілкуванні з Ним. Перед Причастям необхідно покаятися у своїх гріхах і сповідуватися перед духівником, щоб приготувати свою душу до гідного прийняття великого Гостя.
Напередодні Причастя, окрім вечірніх молитов, слід прочитати вдома канон до Святого Причастя. Після півночі не дозволяється ні їсти, ні пити (і, звичайно, не палити). Після причастя слід прочитати подячні молитви, надруковані в молитовнику.