Не будь невірним, але вірним

Традиційно роздуми над Євангелієм у першу неділю після Великодня пов’язані з критикою поведінки, сумнівів апостола Фоми щодо воскресіння Ісуса. Фома ходив з Ісусом три роки, слухав його науки і бачив різні чуда, однак можливо цього часу було замало для нього, щоб мати тверду і непохитну віру, переконання у правдивості слів Ісуса Христа. Та коли Ісус показав йому Своє тіло і рани від цвяхів – докази Свого воскресіння, він вповні позбувся своїх сумнівів, слабкої віри в Ісуса.

Роздумуючи над Євангелієм цієї неділі, пропоную сьогодні трохи відійти від оцінки поведінки апостола Фоми і звернути більше уваги на наше духовне життя. Як вже було згадано, Фома був з Ісусом лише три роки, а ми християни зустрічаємося з Ісусом у наших храмах десятки років, але незважаючи на такий довгий час, у нашому житті є не менше сумнівів щодо Бога, ніж в апостола Фоми. Чим тоді я є кращий від нього? Як швидко і часто ми знеохочуємося, зневірюємося, розчаровуємося у собі, у житті, у вірі і молитві, коли приходить якийсь неуспіх, дрібні життєві труднощі. Як тоді часто кажемо: Бога нема, Бог мене не любить.

Навернення Фоми пригадує нам правду, що Ісус Христос є близько нас, як Бог. Знаючи сумніви Фоми, Ісус особисто прийшов до нього, об’явив Свої рани і дав пізнати Себе учневі, що Він є той Самий Христос, Якого три дні тому розп’яли на хресті. Подібно Ісус зблизився до нас у Своєму воскресінні, а зокрема у Пресвятій Євхаристії. А якою є наша відповідь на ці жести любові Спасителя. Чи ми у житті є близько Бога, щоб не мати сумнівів щодо Самого Бога, щодо Його любові до нас і всемогутності, здатності допомогти нам, особливо у найважчих ситуаціях. Запитаймо себе сьогодні, де є причина можливих сумнівів у нас щодо Бога, слабкості нашої віри.

Якщо уважніше придивитися до нашого духовного життя, то можна сказати, що одною з причин є зматеріалізована до певної міри наша молитва, коли більшість уваги в молитві займають справи земні, тілесні потреби ніж потреби духовні: особисте пізнання Бога, знання і розуміння Божої науки, Божої волі, засад духовного життя. Фома пізнав у воскреслому Ісусі через Його хресні рани того самого Христа, якого знав кілька днів тому, перед Його смертю. Також і нам Бог дає численні знаки і докази Свого існування, Своєї присутності в нашому житті, любові і готовності допомагати нам.

Побачивши хресні рани, Фома позбувся своїх сумнівів і утвердився в переконанні щодо правдивого воскресіння Христа з мертвих. А як ми, у порівнянні з Фомою, відповідаємо на ці знаки Божої ласки, який вплив мають вони на нас і на наше духовне життя. Цими знаками своєї ласки Христос промовляє до нас, подібно як до переляканих апостолів: „Мир вам”, „не бійтеся”, „ось Я з вами”. Чи завжди ми прислухаємося до цього голосу, який часто лунає до нас зі сторінок Євангелія, у нашому серці, а одночасно з уст самого Господа? Бо як навчає святий Павло, наша віра зроджується і зміцнюється під впливом слів Божої науки: „Вiра вiд слухання, а слухання вiд слова Божого” (Рим. 10:17). У великій мірі від нас залежить сила нашої віри. На скільки людина прислухається до Божих настанов і старається ними жити, на стільки зростає її віра і її плоди: любов до Бога, душевний мир, радість і щастя.

Дорогі брати і сестри! Христові рани – це пам’ятка любові Ісуса Христа до нас, грішних і немічних людей. Показуючи ці рани Фомі, Христос Спаситель промовляє також до нас: „Бачите, як Я полюбив вас! Як Я терпів з любові до ваших душ!”

Ми, християни, не бачимо Бога у земному житті своїми тілесними очима, але ми бачимо Його духовними очима віри. Він живий серед нас, і нам не обов’язково доторкатися до Його ран. Ми Його відчуваємо і бачимо в молитві, у Святому Письмі, у Святих Тайнах. Господь присутній у святому храмі, як і у всіх храмах на землі. Господь із нами тут живий, воскреслий, де ми сьогодні схиляємо перед Ним голови, а уста наші повсякчасно промовляють разом з апостолом Фомою: „Господь мій і Бог мій – це спасіння моє!” Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Неділя про Фому