Неділя мироносиць

У неділю мироносиць Церква вшановує тих, хто залишився з Ісусом до останку в найважчі хвилини страждань на хресті, хто послужив Ісусові в останні хвилини Його земного життя – Йосифа з Никодимом і жінок-мироносиць.

Ці дві групи осіб мають спільну рису, це безкорисливе служіння і милосердна любов.

Вони увірували в Христа і полюбили Його не словом, а ділом. І хоч вони не були офіційними, публічними учнями Христовими, однак на противагу до апостолів, котрі словами обіцяли Ісусові вірність аж до смерті і готовність навіть умерти разом з Ним, а коли Ісуса схопили вояки, вони зі страху повтікали і сховалися, не дотримали своєї обіцянки, ті своїми вчинками показали свою віру в Ісуса Христа, свою любов і вірність Учителеві аж до смерті. На них сповнилися слова апостола Якова: “Але скаже хто-небудь: “Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх”” (Як. 2:18).

Їхній приклад навчає: хто щиро служить Богу, з усієї любові, Божа ласка виходить йому назустріч. Так Йосиф сміливо пішов до Пилата і отримав дозвіл зняти з хреста і поховати тіло Ісуса в гробі, бо “у любові немає страху, але довершена любов проганяє страх” (1Ін. 4:18). Люблячі і милосердні руки Йосифа з Аримафеї зняли мертве і скатоване тіло Божого Сина з хреста, поклали на руки Божої Матері, віддали Йому останню людську честь і послугу – намастивши пахучими оліями і обгорнувши Плащаницею Пречисте Тіло Спасителя, похоронили у власному новому гробі. От приклад милосердя, безкорисливої, жертовної і досконалої любові. В нагороду за це імена Йосифа з Никодимом записані на сторінках Євангелія.

Другими важливими особами цієї неділі є жінки-мироносиці. Між ними була Марія Магдалина, була мати апостолів Якова та Іоанна, Саломія та й інші праведні жінки, які повірили в Христа, полюбили Його всім серцем, відчували щастя в Його присутності і віддавали Йому Божу честь.

Ці жінки виявилися справжніми героїнями під час страстей Христових. Коли вороги ув’язнили Ісуса Христа, тоді, крім святого Іоанна, всі апостоли повтікали, але жінки були безстрашними. Жінки йшли за Ісусом Христом на гору Голгофу і “плакали і ридали за Ним” (Лк. 23:27).

Коли тіло Христове було зложене до гробу, ці, горем прибиті жінки, не знаходили спокою. Вони гірко плакали, бо не було вже між живими любого Вчителя. Та думкою, серцем, душею ці побожні жінки постійно були біля гробу Спасителя. Вони купили дорогоцінні пахощі та миро, щоб наступного дня після Пасхи перед сходом сонця зайти до гробу і віддати Христові ще останню прислугу, останній вияв любові – намастити Його тіло пахучим миром. Цим жестом безкорисливої любові жінки-мироносиці досконало здійснили слова Христа, Який так окреслив Свою земну місію: “Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох” (Мк. 10:45).

Жінки-мироносиці, які зранку спішили до гробу з пахощами, застали камінь, відвалений від гробу і почули вістку від ангела, що Христос воскрес, яка заспокоїла їх, принесла душевний мир – знак Божої присутності і любові. Слова ангела “Не бійтеся” – це перша нагорода за їхню любов до Ісуса Христа. За свою жертовну любов до Христа, вони удостоїлися від Нього особливої ласки – першими побачили воскреслого Христа. Їм Ісус довірив почесну місію повідомити апостолів, що Він воскрес із мертвих і чекає їх у Галилеї.

Воскреслий Ісус Христос є всюдиприсутній. Він присутній не лише в християнських храмах, але також скривається в наших ближніх, як сам говорив: “Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили” (Мф.25:40). Саме милосердя допомагає нам бачити Христа в наших ближніх, потребуючих, відчувати Його присутність. Хай приклад Йосифа з Никодимом і жінок-мироносиць додає нам відваги виявляти любов і милосердя людям, зустрічати в них Воскреслого Христа – джерело миру і радості для наших душ.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Неділя жінок-мироносиць