Не тільки важливий Євангельський зміст розмови Ісуса Христа з самарянкою притягує нашу увагу, але і сама постать співрозмовниці Христової. Чим заслужила ця жінка, що Господь Ісус Христос звернув на неї Свою особливу увагу і сподобив її почути важливі істини Євангелії?
Юдеї і Самаряни різнилися щодо своїх релігійних вірувань та переконань. Це було джерелом повсякчасних сперечань і навіть викликали взаємну ненависть. Давня ворожнеча між юдеями і самарянами наклала свій відбиток на виховання і настрій обох народів.
Самарянка була проста, звичайна жінка з народу. Спочатку при зустрічі з невідомим Подорожнім, вона не знала що це був Христос. На Його прохання напитися, вона могла з властивими її племені, засвоєними на протязі довгих років, погордою та ворожнечею до юдеїв кинути навіть образливе слово, а то просто – не звернути жодної уваги, відвернутися і піти до дому. Але в простій душі цієї жінки не було ворогування проти юдеїв. У простоті свого серця самарянка висловлює здивування, що невідомий юдей не гордує пити воду від неї, з її посудини. Вона розцінює Подорожнього, як людину, що має, на її думку, таку саму душу і такі самі потреби, як і вона сама.
Самарянка спершу не розуміла розмови Христа про воду живу. Жінка не знала іншої води, крім цієї, що була в криниці старозавітного патріарха Якова. Але, як тільки самарянка зрозуміла що перед нею великий Пророк, бо Він знає її сумне гріховне життя, вона відразу просить розв’язати віковічну суперечку, де саме, в якому храмі дійсно треба покланятися Богові. Вона хоче знати істину правди, з особливою увагою вона пильно стежить за кожним словом Спасителя, і розмова з Ним вертає спокій в її душу, приносить їй глибоку радість. Своєю радістю і скарбом самарянка сама не хоче втішатись, вона поспішає до міста і каже людям: “Ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?” (Ін. 4:29)
Нехай ця жінка самарянка завжди править за добрий, гідний наслідування приклад для нас, щоб і ми, відкидаючи всяку національну обмеженість і ворогування, у душі своїй завжди мали любов до Бога і в житті здійснювали Його святі заповіді про любов до ближніх, до своєї Церкви, до всіх народів світу і зміцняли мир серед них на землі. Як каже святий апостол Павло, у Христі Господі єднаються всі: “Нема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви – одно в Христі Ісусі” (Гал. 3:28). Амінь.
Автор: о. Анатолій Дохват
Усе по темі: Неділя про Самарянку