І я вмився і бачу
Євангеліє розповідає нам про декілька випадків оздоровлення Ісусом сліпих і кожен з прозрівших втішався величезною радістю. Навіть і той сліпець з Єрихону, що сидів край дороги, коли повз нього проходив Христос, хоча для нього його прозріння знаменувало завершення досить безтурботного життя. Бо завдяки своїй сліпоті він мав невеличкий, але стабільний прожиток, милостиню милостивих. Тепер йому, прозрілому, ніхто просто так ніколи нічого не дасть. Якщо ти здоровий, то мусиш сам заробляти собі на життя. Але ні він, ні сьогоднішній оздоровлений, що був сліпим від народження, навіть гадки не мав шкодувати про своє зцілення. Пізнавати світ, ходити без палички, бачити своїх батьків, дітей, родичів, твердо крокувати життєвими дорогами – це не можливо замінити жодними подачками.
Ситуація сліпонародженого має важливі особливості. Чоловік мав одну проблему – брак тілесного зору. А від Ісуса Христа він отримав подвійний дар – здоровий тілесний зір і зір духовний, завдяки якому він пізнав в Ісусі Спасителя світу і пішов за Ним.
Коли Бог допускає у житті людини певні випробування, малі чи великі, фізичні чи духовні, вони приносять спочатку певні втрати, стають перешкодою у здійсненні своїх мрій і планів. Але коли особа приймає їх покірно і в згоді з Божою волею, Бог щедро винагороджує ці терпіння, цю жертву терпеливої любові людини до Бога, до свого Небесного Батька. Така особа отримує за це як мінімум подвійну нагороду – тілесну і духовну, а навіть значно більшу у формі щедрих Божих дарів.
Хвора людина часто утримується за рахунок милостині людей, веде безтурботне життя. А здорова людина мусить сама дбати про себе. А як є в нашому житті? Чи готові ми щось втратити, перетерпіти для Бога, щоб отримати потім подвійну чи багатократну нагороду. Коли Бог дарує нам якесь тілесне оздоровлення, як впливає воно на стан душі, чи спонукає воно нас до духовного оздоровлення, тобто зміцнення зв’язків з Богом. Здоров’я тіла має покращувати здоров’я душі, а здорова душа зможе успішно дбати про здоров’я тіла.
Життєві труднощі, які Бог допускає, мають часто подвійну мету. Вони є не тільки покутою за минулі помилки, а й нагодою для духовного зміцнення завдяки частішій і ревній молитві, прийманню Святих Тайн, розважанню Святого Письма, частішому зверненню до Бога і зустрічі з Ним. Чим глибше людина пізнає Бога, тим більше утверджується у вірі в Його доброту і любов, тим більше відчуває в собі силу, що може впевнено йти за Христом дорогою заповідей, подібно як оздоровлений сліпий.
Тому, дорогі читачі, коли бажаємо щастя у житті, шукаймо його у Христа. Стараймося часто молитися про розпізнання і сповнення Божої волі, щоб ми, просвітлені небесним Світлом, обмивши свої очі, немовби у Силоамській купелі, у живій, цілющій воді Євангельської правди, впевнено крокували вперед до зустрічі з Небесним Отцем. А проживши життя згідно Його науки, стали спадкоємцями вічного щастя у небі! Амінь.
Автор: о. Михайло Чижович
Усе по темі: Неділя про сліпого