Хто згрішив, – він чи батьки його, що сліпим народився?

Розповідь про сліпонародженого чоловіка, яку описує євангеліст Іван, до певної міри є дуже близька нам. У нашому житті є багато ситуацій, котрі стаються незалежно від нас, на які ми не завжди можемо швидко знайти відповідь чи спосіб вирішення.

Коли людина зустрічає у житті різні труднощі, проблеми і старається їх вирішити чи шукає способів їх вирішення, тоді в її думках часто виникає запитання: чому це сталося? Хто в цьому винен? Ставлячи запитання „чому?”, в такий спосіб особа шукає причину даної проблеми, старається у певній мірі виправдати себе, знайти корінь проблеми не в собі, а поза собою, в іншій особі. Через запитання „чому?” увага особи у великій мірі зосереджується на собі. Людина неначе старається вирішити проблему власними силами.

Однак християнин у вирішенні життєвих проблем повинен ставити не тільки запитання „чому?”, а ставити інше важливе запитання: а яке значення має ця подія для мене? Тобто питатися: що Бог хоче цим сказати мені? Чого хоче мене навчити? Коли людина вирішує проблему, шукаючи її значення, тоді увага зосереджується не на самій проблемі, не на собі, а на Богові. Це допомагає їй знайти Бога в даній ситуації, відчути Божу присутність у своєму житті. А це зроджує в душі переконання, що я не є сам у цій ситуації, а зі мною є Христос, зроджує почуття впевненості, спокою, надії на краще.

Ісус Христос у своїй відповіді на запитання апостолів, „Хто згрішив, – він чи батьки його, що сліпим народився?” (Ін. 9:2), вказує не на людську, а на Божу причину недуги сліпого від народження, кажучи: „Ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі” (Ін. 9:3). Брак зору від народження став для сліпого нагодою зустріти і пізнати у своєму житті Месію Христа, Божого Сина та свідчити перед людьми свою віру в Нього, як очікуваного Спасителя світу.

Пошук причини проблеми є звичайно важливим і потрібним у житті, бо це допомагає нам уникати подібних проблем на майбутнє, стає захистом для людини. Але пошук самої причини дає лише часткове вирішення проблеми. Однак кожна зріла людина з досвіду власного життя знає, що не можливо знайти всі причини життєвих ситуацій чи застрахувати себе на всі випадки життя, все передбачити у житті. Це можливе тільки для Бога: „бо не буває безсилим у Бога ніяке слово” (Лк. 1:37).

Пошук значення тої чи іншої проблеми дає особі повне її вирішення, бо провадить людину до Бога, оживляє її віру у всемогутність Бога, для Якого немає нічого неможливого, віру в те, що все, що стається у нашому житті, стається з Божої волі і служить для нашого добра, особливо добра душі, як це сталося в житті сліпонародженого. Недуга тіла стала ліком для його душі, відкрила йому духовні очі, очі віри, допомогла особисто пізнати в особі Христа – Спасителя світу, стати Його учнем та відкрито свідчити свою віру в Нього.

Оздоровлення Ісусом чоловіка сліпого від народження пригадує нам цю просту і важливу правду, що тільки з Христом і в Христі ми можемо знайти повну і вичерпну відповідь на злободенні питання щоденного життя, відкрити їх глибоке людське і духовне значення для нас.

Хто у вирі життя шукає не тільки тимчасового спокою, а шукає Бога, той зрозуміє, що нічого у житті немає випадкового чи без сенсу, але все має вартість і значення, бо хто знаходить у вирі життя Бога, той знаходить у Ньому вартість себе, сенс життя, дорогу до справжнього щастя. Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: Неділя про сліпого