Днями я прочитав уривок, в якому Льюїс розповідає про свою розмову з офіцером ВПС. “Мені всі це базікання ні до чого. Але, доповім вам, я теж людина релігійна. Я знаю, що Бог є. Якось вночі, коли я був один у пустелі, я відчував Його присутність. Це найбільша таємниця. Саме тому я не вірю всім вашим акуратним маленьким формулам і догмам про Нього. Та й кожному, хто пережив реальну зустріч з Ним, вони здадуться жалюгідними, сухими і несправжніми”.
На це Льюїс відповів, що “напевно, щось подібне відчувала б людина, яка бачила Атлантичний океан з берега, а тепер розглядає його на мапі. Чи порівнянні справжні океанські хвилі зі шматком розфарбованого паперу? Проте справа от у чому. Мапа – дійсно шматок розфарбованого паперу, але ви маєте зрозуміти дві речі. По-перше, вона складена на підставі відкриттів, зроблених сотнями і тисячами людей, що плавали по справжньому Атлантичному океану, тобто, як би ввібрала в себе багатий досвід, не менш реальний, ніж той, який пережила людина, що стояла на березі океану.
За одним виключенням, проте. Людина ця бачила океан лише в якомусь одному, доступному їй ракурсі. Мапа ж сконцентрувала в собі усі різні досліди разом узяті.
По-друге, якщо ви хочете кудись відправитися, мапа буде вам абсолютно необхідна. Поки ви задовольняєтеся прогулянками берегом, вбирати в себе видовище океану набагато приємніше, ніж розглядати мапу. Але побажай ви відправитися в Америку, вона буде вам незрівнянно корисніша, ніж досвід ваших прогулянок.
Теологія подібна до мапи. Простий роздум про християнські доктрини і вивчення їх, якщо ви на цьому зупинитеся, менш значущі і цікаві, ніж те, що пережив той офіцер у пустелі. Доктрини – це не Бог. Вони являють із себе свого роду мапу. Але мапа ця складена на підставі досвіду, пережитого сотнями людей, які увійшли до реального зіткнення з Богом. Порівняно з цим досвідом будь-які захоплюючі переживання чи релігійні відчуття, які, можливо, відвідали вас або мене, виглядають украй примітивно і нечітко.
Потім, якщо ви хочете просуватися вперед, мапа для вас абсолютно необхідна. Бачте, те хвилююче переживання, яке уразило офіцера в пустелі, при всій його реальності, марне навіть для нього. Воно нікуди не веде, оскільки зводиться лише до емоційного потрясіння і не вимагає ніякої роботи. Це все одно що дивитися на океанські хвилі, стоячи на березі. Ви не потрапите в Ньюфаундленд, якщо цим обмежиться ваш контакт з Атлантичним океаном. І ви не набудете життя вічного, лише насолоджуючись відчуттям Божої присутності в квітах і музиці. Проте ви нікуди не потрапите і в тому випадку, якщо тільки дивитиметеся на мапу, а вийти у відкрите море не наважитеся. Вирушивши ж у плавання без мапи, ви не зможете почувати себе в безпеці.
Іншими словами, теологія – це практична наука”.
Цей уривок з Льюїса нагадав мені ситуацію, яка спостерігається в деяких церквах, а особливо в харизматичних. Акцент на переживаннях, на емоціях, на відчуттях, призвів до відвертої зневаги теологією. Знаючи тільки частину Біблії, частину християнського вчення, і нерідко дуже невелику частину, новоспечені пастори і лідери харизматичних громад, а услід за ними і рядові члени, висувають найдивовижніші теорії. Чи то процвітання, чи то зцілення від усіх хвороб, чи то апостольської влади над людьми, чи то сп’яніння в дусі. А варто було лише припустити, що були духовні люди, які знають Бога і до нас. Почитати їх труди, порадитися з древніми. Не винаходити велосипед, який, до речі виявився з квадратними колесами. І теорії виявилися одноденками. І ті лідери, які у свої 25 років, молоді і здорові, доводили, що Бог хоче і зціляє кожного, хто вірить, у свої 45 років не гребують допомогою лікарів, намагаючись вибрати найкращих фахівців або лікуватися за кордоном.
Отже, наш особистий досвід спілкування з Богом, переживання Його присутності, ніскільки не зменшує важливості богослов’я, необхідності вчитися в інших християн. Людина, яка веде нормальне життя християнина, розуміє обмеженість свого досвіду, потребу в спілкуванні з іншими, у збагаченні знаннями і досвідом усіх попередніх поколінь Божих людей, що колись жили на цій планеті.
Автор: Петро Новочехов
Усе по темі: Неділя св. отців І Вселенського Собору