Четвертий Вселенський Собор, повторно засудивши єресь Несторія, нічого не згадав про написані на її захист твори трьох богословів сирійської Церкви, які були відомі в той час, а саме: Феодора Мопсуетського, Феодорита Кирського та Іви Едеського. В їхніх творах чітко висловлювалися несторіанські хибні думки. Користуючись цією обставиною, несторіанці в суперечці з євтихіанцями (монофізитами) посилалися на ці твори, а монофізити знаходили в цьому привід відкидати сам Халкідонський Вселенський Собор і зводити наклеп на Вселенську Церкву, що вона начебто ухилилася в несторіанство. Щоб припинити ці негаразди імператор Юстиніан І скликав у 553 році в Константинополі П’ятий Вселенський Собор і доручив йому розглянути справу про твори вищезгаданих учителів Сирійської Церкви.
На Соборі, що проходив у залі, яка з’єднувала собор Святої Софії з патріаршими палатами були присутні 150, а наприкінці 165 єпископів, серед них Константинопольський, Александрійський та Антіохійський патріархи. Римський Папа Вігілій, якому пропонували головувати на соборі, через хворобу не брав участі в засіданнях. Очолив засідання Собору Константинопольський патріарх Євтихій.
Собор осудив усі твори трьох сирійських авторів, а також особисто Феодора Мопсуетського, через те, що він не розкаявся; стосовно Феодорита та Іви осудження обмежилося тільки їхніми несторіанськими творами, самі ж вони були помилувані, бо своєчасно відмовилися від своїх хибних думок, були помилувані ще Халкідонським Собором і спочили в мирі з Церквою.
На Соборі також були розглянуті помилки пресвітера Орігена, знаменитого церковного богослова ІІІ століття. Його вчення про передіснування людських душ було засуджене. Також були засуджені ідеаліст Платон, філософія якого спокусила, на думку собору, Орігена, і послідовники Орігена: Евагрій Понтійський і Дидимій Сліпий.
Окрім того, Собор знову осудив єресі Несторія і Євтихія.