Праотці – предки Ісуса Христа у плоті, перші виконавці волі Господа на землі. До праотців зарахований і праведний Йосип, обручник Пресвятої Богородиці.

Апостоли – учні Ісуса Христа, вони були послані проголошувати християнську віру. З дванадцяти апостолів одинадцять прийняли мученицьку смерть, лише Іоанн Богослов дожив до глибокої старості й помер своєю смертю також є апостоли від сімдесяти (або від 72), до числа яких входять учні Христа та учні Його учнів: «обрав Господь і інших сімдесят учеників і послав їх по двоє перед Собою до кожного міста і місцевості, куди Сам хотів іти» (Лк. 10:1)

Рівноапостольні – святі, які потрудилися особливо у проповідуванні Євангелія та навернення народів у християнську віру (Марія Магдалина, князь Володимир, святий Костянтин, святі Кирило й Мефодій та інші).

Євангелісти – чотири святих чоловіки, які написали Євангелія, натхненні Святим Духом.

Пророки – вони були натхненні прорікати Слово Боже. Біблія містить книги, написані шістнадцятьма пророками. Найбільш шановані народом пророки поминаються в особливі дні: Ілля, Єремія, Іоанн Предтеча

Мученики – ті, хто померли за Христа і віру. Це найчисленніша категорія, оскільки протягом тривалої історії християнства віруючі неодноразово піддавалися гонінням. Особливо шануються та прославляються великомученики, які перетерпіли дуже жорстокі муки з небувалою стійкістю духу: Георгій Змієборець, Пантелеймон Цілитель і багато інших.

Сповідники – ті, хто постраждав за віру, відкрито її сповідуючи в часи гонінь, але уникнув мученицької смерті.

Преподобні – святі, що прославилися в чернечому подвигу. Чернече покликання розглядається як особливий Божий дар. Життя ченців присвячене служінню Господу, вони стараються в пості та молитві, знаходять християнську чесноту любові через бідність, смиренність, послух, чистоту. Серед найбільш улюблених народом – Пахомій Великий, Антоній і Феодосій Києво-Печерські, Сергій Радонезький, Серафим Саровський.

Святителі – святі, які прославилися в єпископському сані, видатні церковні діячі. Особливо шануються в народі святителі Микола, Григорій Богослов, Іоанн Златоуст, Василій Великий.

Стовпники – святі, що обрали для себе особливий подвиг – стояння на стовпі, на якому вони проводили більшу частину свого життя. Зразком цього чину став святий Симеон Стовпник.

Благовірні князі й царі – правителі, які використовували отримані від Бога владу та багатство для милосердя й для зміцнення віри.

Безсрібники – святі, які прославилися своєю безкорисливістю.

Юродиві, як правило нагадують божевільних, здійснюють вчинки, які здаються дивними. Часто під маскою божевілля ховається дар прорікання та гострий розум. Юродиві викривали людські пороки й брали на себе сміливість напоумлювати можновладців.

Страстотерпці – загиблі не від гонителів християнства, а від одновірців – політичних супротивників. Їх подвиг – непротивлення ворогам і незлобливість.

Праведники – святі, що вели праведне життя серед людей (наприклад, Захарій і Єлисавета – батьки Іоанна Предтечі та ін.)

Чудотворці – святі, що прославилися вчиненням чудес. Це не особливий чин святості, бо дуже багато святих отримали цей дар від Бога. Серед них особливо шануються преп. Серафим Саровський, святитель Миколай, преп. Антоній Римлянин.

Підготував: ієрей Іоан Монастир

Усе по темі: Неділя Всіх Святих