Наслідувати приклад святих угодників Божих

Покликання Петра та Андрія, Дуччо ді Буонінсенья

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

У сьогоднішньому Євангелії ми читали про те, як Господь закликав апостолів на євангельську проповідь. Це коротке оповідання дуже повчальне для нас. Господь закликає на проповідь апостольську простих, неписьменних, здавалося б, людей, які заробляли собі на хліб ловом риби, закликає, щоб вони стали ловцями душ людських. Всю ніч перед цим вони працювали, але нічого не упіймали. Уранці сиділи на березі, мили сіті від бруду, лагодили їх, і от підходить до них Хтось і каже прості слова: «Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей». Чому вони Його послухали? Бо в Його словах була Божественна влада, якій не могло ніщо, створене Богом, опиратися. І як у перших рядках книги Буття сказано, що Бог створив небо і землю одним словом, «і стало так» (Бут 1:6), так і тут: Господь одним словом призвав апостолів – і стало так. Вони встали і рішуче пішли за Ним, щоб бути Його учнями, щоб згодом бути Його апостолами, щоб проповідувати слово Боже всьому творінню.

Галилейське озеро є образом нашого світу, що потерпає від різних соціальних, економічних, політичних буревіїв, в який Господь закидає Свої рятівні євангельські сіті. З північного боку в озеро Галилейське впадає Йордан – живоносна річка, в якій водиться багато риби, а з південного боку цей же Йордан витікає в Мертве море, і усе, що потрапляє туди живе, відразу ж гине. Так і ми – приходимо в цей світ одними дверима, і виходимо іншими, але доки живемо в цьому морі бурхливому, для нас дуже важливо дати себе уловити апостолам, посланим Господом для того, щоб нам не загинути в мертвому морі вічних мук.

Багато людей закидають у світ свої сіті з надією уловити якісь блага – хто мудрість, хто багатство, хто щастя. Але замість мудрості вони вловлюють безумство, замість істинного щастя, яке можливе тільки з Богом, вони знаходять щастя примарне. Наповнюючи свої кораблі багатством, багато хто тоне, бо не уміють правильно розпоряджатися їм. І тільки євангельськими сітями можна уловити істинну мудрість, і істинне щастя, і істинне багатство, здатне наповнити наші бездонні і безсмертні душі. Тільки будучи уловленим цими сітями можна вже тут, на землі, з’єднатися з Богом і в майбутньому наслідувати життя вічне.

Також, як колись Господь призвав апостолів, Він закликає і усіх нас, усім нам Він говорить: залиште сіті світські і слідуйте за Мною, прийдіть у храм Божий, прийдіть до спасіння. Господь просить нас залишити своє нікчемне багатство, яке все одно залишиться тут, і яке ми не зможемо узяти з собою в Царство Боже, і дає нам замість нього істинне, духовне багатство, дає всього Себе.

Одному подвижникові одного разу було видіння – він побачив велике брудне море, в якому знаходилася безліч людей, які то спливали на поверхню, то занурювалися назад у водну пучину, а поряд з ними на човнах плавали якісь світлі юнаки. Ці юнаки намагалися допомогти людям вибратися з води, простягаючи кому руку, кому весло. І одні з радістю приймали допомогу, благали про порятунок, а інші грубо відштовхували від себе руки, що тягнулися до них, і знову занурювалися в брудні каламутні морські води. Тих людей, хто дав себе витягнути, юнаки в човнах переправляли на берег, де їх омивали, переодягали в чистий одяг, годували і потім вказували їм шлях у гору. І от вони йшли по цій горі, а коли забруднювали свій одяг, зупинялися в якихось красивих будівлях, омивали себе знову, підкріплювали себе їжею і йшли далі. Деякі доходили до самого верху цієї гори і йшли в якесь дивне місце, а деякі зупинялися на півдорозі, поверталися назад і самі кидалися назад у каламутне море. Коли подвижник запитав, що означає це видіння, йому було сказано наступне. Море – це наш світ, люди в ньому занурені в каламутні води пристрастей. Юнаки, що рятують людей, – це ангели, яких присилає Господь, а також єпископи, священики, які своєю проповіддю, своїми справами намагаються привести людей до спасіння, уловити їх у човен, який суть образ нашої Церкви. Потім людей, що переправилися на берег, омивають у Хрещенні і Покаянні, і причащають Святих Христових Тайн – насичують їх безсмертні душі цією вічною Їжею. Після цього їм показують істинний шлях, шлях вузький, важкий, але що веде в гору – до спасіння. Багато людей йдуть цим шляхом і досягають кінцевої мети цього важкого мандрування; а коли вони оступаються і знову впадають у гріхи, то отримують допомогу в Таїнствах Покаяння і Причастя. Але є інші – ті, хто не витримує і повертається назад – йде з Церкви Христової і кидається назад у пучину пристрастей, грузне в життєвих турботах.

Усі ми, дорогі браття і сестри, покликані до спасіння, нас усіх уловили апостоли, усі ми повинні йти вузьким шляхом, що веде в Царство Небесне. Юнакові, що запитав «як мені спастися?», було сказано: дотримуйся заповідей. Ми всі повинні чинити так, але хто хоче бути досконалим, той нехай залишить усе і слідує за Христом вузьким шляхом несення хреста, як зробили це святі угодники Божі. Господь вимагає від нас під силу, але якщо ми вже пішли за Христом, то треба старатися в міру своїх сил досягати духовної досконалості, виконувати заповіді Христові, вчитися жити по-євангельські, по-християнськи. І якщо щось не виходитиме, то не варто зневірятися – Господь завжди поруч, Він Сам несе за нас наші важкі ноші, Сам омиває нас від бруду, яким ми себе бруднимо, Сам дає нам нетлінну їжу – Своє Тіло і Кров. Головне – не повертатися назад, а поглядати тільки вперед і з надією йти за Христом. Цим шляхом пройшли всі святі.

Будьмо ж і ми намагатися наслідувати приклад святих угодників Божих, намагатимемося дати уловити свою душу євангельськими сітями, єдиними, через які можна набути спасіння, щоб і нам сподобитися тих вічних благ, які підготував Господь усім, хто любить Його. Амінь.

Автор: архімандрит Тихон (Софійчук)

Усе по темі: 2 Неділя після П’ятидесятниці