Послухати голос Бога

Одною з перших тем у другій неділі після Зіслання Святого Духа є розповідь про покликання перших апостолів. І це не випадково. Святий Дух, зійшовши на апостолів, об’явив у повноті правду про Бога в трьох особах: Отця, Сина і Святого Духа. Правду про Бога, Котрий є присутній з людьми і серед людей.

Ісус Христос, покликавши апостолів, вибрав їх для того, щоб продовжували Його місію на землі: проповідували слово Боже людям, звершували безкровну жертву тіла і крові Христа, і таким чином, словом та прикладом власного життя об’являли Бога і Його любов у світі. Ісус Христос перед Своїм Вознесінням звернувся до апостолів такими словами: „Але ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий; і будете Моїми свідками в Єрусалимі та по всій Юдеї й Самарії та аж до краю землі” (Діян. 1:8).

Покликання – особливий дар Святого Духа. Це – найперше відкрите серце на Бога, здатність чути Божий голос, відповідати на нього, йти за ним. Щоб об’являти Бога іншим людям, людина повинна найперше сама пізнати Бога і Його любов, особисто зустріти Бога у своєму житті.

Покликання означає, що все в житті є Божим даром. То Бог кличе, запрошує нас на ту чи іншу життєву дорогу. Відкрити своє покликання – свою життєву дорогу, це почути і відповісти на Божий голос, обрати Бога провідником свого життя і піти за Ним визначеною Ним дорогою до Царства Небесного.

Відкритість і відповідь на Божий голос через прислухання до порад добрих людей – це знак правдивої віри і любові до Бога, відкритості серця на Його любов.

У 21 столітті набуло особливого поширення явище приватизації. Проблема сучасної людини – приватизація власного життя, привласнення Божого дару собі і вживання його на свою думку, намагання будувати життя власним силами, на свій розсуд, згідно власних бажань, на основі людських цінностей. Таким чином людина поступово виключає Бога зі свого життя.

Щоб людина могла вповні зреалізувати себе і бути вільною, має звільнитися від прив’язання до земних речей, від залежності до пристрастей тіла і відкрити особу Бога, як основу життя, як джерело щастя, Який не поневолює людини Своїми принципами, а провадить до поваги себе і інших.

Коли людина приймає своє життя як покликання, дар від Бога, тоді Бог допомагає їй добре використати той дар, дати у житті добрі плоди щастя і свободи.

Поняття покликання стосується не лише апостолів, святих чи духовних осіб. Бог кожного з нас покликав через хрещення об’являти іншим людям Його любов і присутність у світі словом і зокрема добрим прикладом власного життя. Тому для здійснення цього завдання потрібен цей особливий дар Святого Духа – святість. А святість проявляється передусім у любові Бога і ближніх, у відкритості серця на голос Бога, на натхнення Святого Духа і в готовності відповідати на Божий голос, йти за ним дорогою Божих заповідей.

Як ті рибалки, Симон, Андрій, Яків, Іоанн, і ми покиньмо наше гріховне життя, ті сіті, що вже довгі роки тримають нас у рабстві. Покиньмо все, що стоїть між нами і Богом. А це є наша самовпевненість про свою високу праведність, наше лінивство, гордість, захланність, використання інших і т.д. Послухаймо голос Бога, який кличе нас до Себе. Бо Бог знає, що нам треба, щоб ми були щасливими не тільки колись по нашій смерті, а вже тепер, поки є наше щоденне життя. Амінь

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 2 Неділя після П’ятидесятниці