Наше покликання

У цю неділю ми читаємо розповідь євангеліста Матфея про покликання Ісусом перших апостолів. Цією подією Христос запрошує нас наново відкрити Своє покликання, Боже покликання у нашому житті.

Подібно як апостолів, Ісус покликав кожну людину до життя, а потім запрошує нас іти за Ним і з Ним будувати своє життя. Іти за Христом, це не просто іти ззаду за кимсь, це вдивлятися в Його приклад і застосовувати його у своєму житті. Така поведінка Ісуса зроджує запитання: а до кого, або можливо до чого, я стараюся бути подібним, хто є прикладом, авторитетом для мене – Христос чи світ, згідно якого хочу будувати своє життя?

Один подвижник, вмираючи, на запитання своїх учнів, що він залишає у спадщину, відповів: „Я залишаю вам спосіб свого життя”. Так і Господь Ісус Христос на Тайній Вечері сказав: „Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам” (Ін. 13:15).

Коли Ісус шукав Собі учнів, Він особисто звернувся до рибаків Петра та Андрія, Якова та Івана на березі Галилейського озера словами: „Ідіть за Мною” (Мф. 4:19). Сьогодні Ісус промовляє до нас ті самі слова зі сторінок Євангелія, устами священиків, через різні релігійні науки Церкви, релігійні твори святих.

Ісус Христос часто і в різний спосіб звертається до людей і постійно запрошує всіх будувати своє життя разом з Ним, згідно Його науки і настанов. Він пропонує, радить, просить нас дотримуватись певних правил у житті, які допоможуть нам надійно будувати своє життя. Якщо ми шукаємо щастя в житті від Бога, чи стараємося почути Божий голос, варто прислухатися до порад, настанов, які Ісус дає нам для створення щасливого життя. Ці звернення, запрошення Христос висловлює в дотриманні заповідей, практикуванні постійної молитви, прийнятті Святих Тайн. Виконання цих порад виражають дух нашої віри, надії, любові, довір’я Ісусу, співпраці з Ним.

Роздумуючи над нинішнім уривком Євангелія про покликання перших апостолів, гляньмо на таку річ нашого духовного життя. Багато з нас відвідує храм для особистої молитви, участі у Богослужіннях, чи користати зі Святих Тайн. Під час цих Богослужінь читається Євангеліє. Це не просто побожні релігійні тексти. Сам Христос промовляє тоді до нас. Звернімо тут увагу на те, як я сприймаю почутий уривок Євангелія: як звернення Христа до мене, чи як звичайний релігійний текст.

Хто уважно слухає слова Євангелія і виконує їх у житті, той прислухається до порад самого Бога, а хто не виконує наук Євангелія, той показує, що не хоче слухати Бога, і таким чином відкидає Його від себе, позбавляє себе щастя. От що сказав про це Христос: „Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене” (Ін. 14:21). „Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей”, „Хто любить Мене, той слово Моє збереже… А хто не любить Мене, слів Моїх не береже” (Ін. 14:15,23-24).

Христос промовляє до нас також через ближніх, коли хтось дає нам певні поради чи робить якісь зауваження. Як ми реагуємо на це? Хто приймає ці поради, той прислухається до Божого голосу. Дехто реагує на зауваження негативно, кажучи: чого ти пристав до мене, хто ти такий, щоб вказувати мені, я сам знаю, що робити. Ісус Христос у Своїй науці про Страшний суд сказав: „Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили” (Мф. 25:40). Отож, наше ставлення до ближніх є одночасно ставленням до Бога. Як ми відповідаємо ближнім, так ми відповідаємо самому Богові. Тоді ми неначе несвідомо кажемо до Бога: „Хто Ти такий, щоб вказувати мені, я сам знаю, що робити”. Хто, отже, словами молитви звертається до Бога, а ділом несвідомо відкидає Бога, той нехай не дивується, що Бог не відповідає на його молитви, що йому не щастить у житті.

І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ. Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, – воно судитиме його в останній день” (Ін. 12:47-48). А іншого разу Ісус так висловився про дану поведінку людей: „Хто слухає вас, той Мене слухає, і хто зневажає вас, той Мене зневажає, а хто зневажає Мене, той зневажає Того, Хто послав Мене” (Лк. 10:16).

Заклик Божий „Ідіть за Мною”, який пролунав біля Галилейського моря, сьогодні лунає в наших храмах, – Господь кличе нас, християн, до духовної досконалості і вічного блаженства. „Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф. 11:28). Господь закликає нас через особливу Свою милість, кличе ударами долі, через хвороби, скорботи та іншими шляхами. „Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною” (Од. 3:20). Сам Господь і Його Святе Євангеліє – це правдива дорога, по якій ми повинні йти.

Сьогоднішні роздуми над покликанням апостолів і нашим покликанням завершимо короткою молитвою до Спасителя. Бо хто ж подасть нам силу потрудитись заради вічності, як не Ти, Господи! Просимо Тебе! Допоможи нам із гідністю пройти цей шлях, на який Ти нас колись покликав і закликаєш сьогодні всіх тих, що хочуть спастися, щоб цей поклик, який пролунав колись до святих апостолів, також дійшов і до наших сердець, щоб ми, пішовши за Тобою, колись за це отримали вічну і блаженну нагороду з Твоїх Священних рук! Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 2 Неділя після П’ятидесятниці