Напевне, дорогі браття і сестри, ви погодитеся зі мною, що складна економічна ситуація нашого суспільства дошкуляє кожному з нас. Батьки, котрі хочуть подбати про своїх дітей і забезпечити їм усе потрібне, мусять дуже важко працювати – “крутитися” в цьому світі. В такій ситуації легко виникає небезпека, що людину цілком опанує прагнення тільки до матеріального. Тут уже не йдеться про забезпечення особистих потреб, а про добровільне віддання усіх своїх сил, здібностей і думок цьому світу.

Ця небезпека не нова. Людство з нею стикається з давніх-давен. Наш Спаситель дає нам сьогодні вказівки, як боротися з тою небезпекою. Тією вказівкою не є заклик до бездіяльності, а до повної довіри Божому провидінню. Євангельський уривок закінчується прекрасною обітницею: «Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам» (Мф. 6:33).

Знаком нашої довіри до Божого провидіння є те, що на перше місце нашого прагнення ми ставимо не старання про матеріальне, земне добро, але шукання Божого Царства та його справедливості… У цьому криється ніби парадокс, бо наше намагання може на перший погляд означати скоріше “банкрот”, аніж користь. Але лише на перший погляд… Бо Божі обітниці правдиві й незмінні.

Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його… Ці слова гарно тлумачить старець Паісій Святогорець:  “Уяви собі, – каже він, – що за столом сидять двоє чоловіків і мають перед собою тарілку, на котрій є десять абрикос. Якщо один через свою жадібність та ласолюбство з’їсть сім, а іншому лишить три, тоді він неправий і кривдить ближнього. Це несправедливо.

Якщо ж скаже: “Нас двоє, а абрикос десять, отже, кожному з нас належить по п’ять”, – і з’їсть п’ять та іншому залишить п’ять, тоді той чоловік застосовує людське право і має людську справедливість. Через це людське право часто звертаємося до судів, щоб знайти справедливість.

Якщо ж, помітивши, що братові смакують абрикоси, вдасть, що йому не смакують, з’їсть лише один і скаже іншому: “Брате мій, ти з’їж собі решту абрикос, тому що мені не смакують”, – тоді має Божу справедливість, завдяки котрій сам шукає того, щоб, за людським розумінням, був скривджений. Однак Боже благословення багато разів нагородить його жертву”.

Це зрозуміти і прийняти означає мати дух Божий. Це ознака довіри до Божого провидіння. Це ознака шукання Божого Царства як і запорука, що Божа обітниця, котру ми почули в сьогоднішньому Євангелії, на нас сповниться.

Застосування тієї Божої справедливості виходить із лагідного серця, котре сформувалося діяльною, живою вірою. Якщо наше серце з любові до Бога готове до різних жертв – чи йдеться про матеріальні речі, чи про наш час або знання – можемо мати надію, що Боже провидіння не залишить нас. Бог завжди знайде нагоду і відповідний час, щоб відповісти на нашу великодушність.

Браття і сестри, ми повинні розуміти, що Євангеліє повне парадоксів. І сьогоднішнє не є винятком; стверджуючи, що дати, означає здобути, багато втратити для Божого Царства, означає багато здобути для свого земного життя. Коли ми приймемо той євангельський парадокс, це допоможе нам витривати перед небезпекою оволодіння нашого серця мамоною й одночасно відкриє нам шлях для прийняття Божої батьківської любові, котру називаємо Промислом Божим та завдяки якій маємо надію ввійти в Царство Боже. Амінь.

За матеріалами сайту https://hramdekan.іo.ua/

Усе по темі: 3 неділя після П’ятидесятниці