Наприкінці Своєї Нагорної проповіді Господь застерігає вірних проти лжепророків, уподібнюючи їх вовкам в овечій шкурі. “Пси” і “свині,” яких Господь щойно згадував, не так небезпечні для християн, як лжепророки, бо їх порочний спосіб життя очевидний і може лише від них відштовхнути. Лжевчителі брехню видають за істину і свої правила життя за Божественні. Потрібно бути дуже чуйним і мудрим, щоб побачити, яку духовну небезпеку вони несуть.
“Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині – вовки хижі. По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня” (Мф. 7:15-23).
Це порівняння лжепророків з вовками, що прикидаються вівцями, було дуже переконливим для євреїв, які слухали Христа, бо впродовж своєї багатовікової історії цей народ зазнав багато лихого від лжепророків.
На тлі лжепророків чесноти істинних пророків були особливо очевидними. Істинні пророки відрізнялися безкорисливістю, слухняністю Богові, безстрашним викриттям людських гріхів, глибоким упокорюванням, любов’ю, суворістю до себе і чистотою життя. Вони ставили собі за мету залучати людей до Царства Божого. Хоча істинні пророки досить часто відкидалися широкою масою співвітчизників і переслідувалися владою, їх діяльність оздоровлювала суспільство, надихала на благочестиве життя кращих синів єврейського народу. Такі добрі плоди приносила діяльність істинних пророків, якими захоплювалися віруючі євреї наступних поколінь. З вдячністю вони згадували пророків Мойсея, Самуїла, Давида, Іллю, Єлисея, Ісаю, Єремію, Даниїла та інших.
Зовсім інший образ дій і інші цілі переслідували самозвані пророки, яких було чимало. Уникаючи викриття гріхів, вони вміло лестили людям, чим забезпечували собі успіх серед народної маси і милість сильних світу цього. Обіцянками кращого життя вони усипляли народну совість, що призводило до морального занепаду суспільства. Тоді як істинні пророки робили все для блага і єдності Царства Божого, лжепророки шукали особистої слави і користі. Вони не гидували наклепом проти істинних пророків і переслідували їх. Зрештою їх діяльність сприяла загибелі держави. Такими були духовні і соціальні плоди діяльності лжепророків. Але скоростигла слава лжепророків зотлівала швидше за їх тлінні тіла, і євреї наступних поколінь із соромом згадували, як їх предки піддалися зваблюванню (Пророк Єремія гірко скаржиться на лжепророків, які погубили єврейський народ: Усе це – за гріхи лжепророків його, за беззаконня священиків його, які серед нього проливали кров праведників (Плач. 4:13)).
У періоди духовного занепаду, коли Бог посилав істинних пророків, щоб направити євреїв на добрий шлях, одночасно з’являлася серед них і велика кількість самозваних пророків. Так, наприклад, їх особливо багато проповідувало від 8-го до 6-го століття до Різдва Христового, коли загинули Ізраїльське та Іудейське царства, потім – перед руйнуванням Єрусалиму, у сімдесятих роках нашої ери. Згідно з пророцтвом Спасителя й апостолів, багато лжепророків прийде перед кінцем світу, деякі з яких навіть покажуть великі чудеса і знамення в природі (Мф. 24:11-24; 2Сол. 2:9; Одкр. 19:20). Як у старозавітний, так і в новозавітній час лжепророки спричиняли багато шкоди Церкви. У старозавітній – вони усиплянням народної совісті прискорювали процес морального занепаду, у новозавітній – відведенням людей від істини і насадженням єресей руйнували підвалини Церкви.
Сучасна велика кількість всіляких сект і “деномінацій” є, поза сумнівом, плодом діяльності сучасних лжепророків. Усі секти рано чи пізно зникають, на їхньому місці животіють інші, тільки істинна Церква Христова буде стояти до кінця світу. Про долю лжевчень Господь сказав: “Усяка рослина, яку не насадив Отець Мій Небесний, викоріниться” (Мф. 15:13).
У наш час лжепророками можуть бути названі сучасні телевізійні “чудотворці,” усілякі бісівські заклиначі та самозакохані проповідники, які видають себе за Божих обранців, і всі, хто перетворив релігію в знаряддя особистої наживи.
У Нагорній проповіді Господь застерігає Своїх послідовників від лжепророків і вчить не довіряти їх зовнішній привабливості і красномовству, але звертати увагу на “плоди” їхньої діяльності: “Не може дерево погане плоди добрі родити… бо погане дерево і плоди погані родить“. Під поганими “плодами” або справами не обов’язково розуміти гріхи і мерзотні вчинки, які лжепророки уміло приховують. Шкідливим плодами діяльності всіх лжепророків, загальними для всіх, є гордість і насадження єресей.
Не може лжепророк приховати свою гордість від чуйного серця віруючої людини. Один святий сказав, що диявол може зімітувати вигляд будь-якої чесноти, окрім однієї – упокорювання. Як вовчі зуби з-під овечої шкури, так і гордість проглядає в словах, жестах і погляді лжепророка. Лжевчителі, які шукають популярності, люблять напоказ, при великій аудиторії здійснювати “зцілення” або “вигнання” бісів, вражати слухачів сміливими думками, викликати в публіки захват. Їх виступи незмінно завершуються великими грошовими зборами. Як далекі цей дешевий пафос і самовпевненість від лагідного і упокореного образу Спасителя та Його Апостолів!
Господь далі наводить посилання лжепророків на свої чудеса: “Багато хто скаже Мені того дня (дня Страшного суду): Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили?” Про які чудеса вони говорять? Чи може лжепророк зробити диво? Ні! Але Господь посилає Свою допомогу за вірою того, хто просить, а не за заслугами людини, яка видає себе за чудотворця. Лжепророки ж приписали собі зцілення та чудеса, які здійснював Господь через Своє співчуття до людей. Можливо також, що лжепророки у своїй самовтісі, вважали, що вони здійснюють чудеса. Так або інакше, Господь на Страшному суді відкине їх, сказавши: “Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня, Я ніколи не знав вас!”
Отже, хоча лжепророки послабляють Церкву, відвертаючи від неї необережних овець, вірні чада Церкви не повинні бентежитися малолюдності та уявній слабкості істинної Церкви, бо Господь віддає перевагу малій кількості людей, які зберігають істину, багатолюдності тих, хто помиляється: “Не бійся, мале стадо! Бо Отець ваш благозволив дати вам Царство” (Лк. 12:32) і обіцяє вірним Свій Божественний захист від духовних вовків, кажучи: “І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї” (Ін. 10:28).