- Обжерливість
Обжерливість, пияцтво, недотримання постів, тайне споживання їжі, ласування, взагалі порушення стриманості. Неправильне і надмірне догоджання плоті, її життя та спокою, з чого складається самолюбність, від якої виникає не зберігання вірності Богу, Церкві, чеснотам і людям.
- Розпуста
Блудне розтління, блудні відчуття і розташування душі і серця. Прийняття нечистих помислів, бесіда з ними, тішення ними, згода з ними, затримка в них. Блудні мріяння і марення. Незберігання почуттів, особливо дотику, у чому зухвалість, що губить усі чесноти. Лихослів’я і читання похітливих книг. Гріхи блудні природні: розпуста і перелюб. Гріхи блудні протиприродні.
- Сріблолюбство
Надмірна любов грошей, взагалі надмірне тяжіння до майна рухомого і нерухомого. Бажання збагатитися. Роздум про засоби збагачення. Мріяння багатства. Побоювання старості, ненавмисної убогості, хвороб, вигнання. Скупість. Користолюбство. Невіра Богові, не сподівання на Його Промисел. Пристрасті чи хвороблива зайва любов до різних тлінних предметів, що позбавляє душу свободи. Захоплення суєтними піклуваннями. Надмірна любов подарунків. Привласнення чужого. Лихва. Жорстокосердість до убогих і до всіх, хто має потребу. Злодійство. Розбій.
- Гнів
Запальність, прийняття гнівних помислів: мріяння гніву і помсти, обурення серця люттю, затьмарення нею розуму: непристойний крик, суперечка, лайливі, жорстокі і колючі слова, підвищення голосу, штовхання, вбивство. Пам’ятання зла, ненависть, ворожнеча, помста, наклеп, засудження, обурення і образа ближнього.
- Сум
Туга, відсікання надії на Бога, сумнів в обіцяннях Божих, невдячність Богові за все, що трапляється, легкодухість, нетерплячість, скорбота на ближнього, нарікання, зречення від життєвого хреста, замах зійти з нього.
- Зневіра
Лінощі до всякої доброї справи, особливо до молитовної. Залишення церковного і келійного правила. Залишення безперестанної молитви і душекорисного читання. Неувага і поспішність у молитві. Нехтування. Неблагоговійне ставлення. Неробство. Зайве заспокоєння сном, лежанням і всякого роду млістю. Марнослів’я. Жарти. Блюзнірства. Забуття гріхів своїх. Забуття заповідей Христових. Недбання. Позбавлення страху Божого. Озлоблення. Байдужість. Відчай.
- Марнославство
Шукання слави людської. Хвастощі. Бажання і шукання земних і суєтних почестей. Надмірне тяжіння до красивого одягу, екіпажів, прислуги і світських речей. Надмірна увага до краси свого обличчя, приємності голосу та інших якостей тіла. Шукання придбання тимчасової, земної слави. Сором сповідувати гріхи свої. Приховання їх перед людьми і духовником. Лукавство. Самовиправдання. Перечення. Зарозумілість. Лицемірство. Брехня. Лестощі. Догоджання людям. Заздрість. Приниження ближнього. Мінливість вдачі. Потурання. Безсовісність. Вдача і життя бісівські.
- Гордість
Презирство ближнього. Перевага себе перед всіма. Зухвалість. Затьмарення, дебелість розуму і серця. Привертання їх до земного. Хула. Невіра. Непокора Закону Божому і Церкві. Догоджання своїй плотській волі. Читання книг єретичних, розпусних і суєтних. Глузування. Залишення упокорювання і мовчання. Втрата простоти. Втрата любові до Бога і ближнього. Хибна філософія. Єресь. Безбожництво. Неуцтво. Смерть душі.
* * *
Такі недуги, такі виразки, що складають собою велику виразку, ветхість старого Адама, яка утворилася з його падіння. Про цю велику виразку каже святий пророк Ісая: «Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм» (Іс. 1:6). Це означає, за поясненням святих, що виразка – гріх – не приватна, і не на одному якомусь членові, але на всій істоті: обійняла тіло, обійняла душу, опанувала всі схильності, усі сили людини. Цю велику виразку Бог назвав смертю, коли забороняючи Адаму і Єві куштування від дерева пізнання добра і зла, сказав: «Бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш» (Бут. 2:17). Негайно після куштування плоду забороненого, прабатьки відчули вічну смерть; у поглядах їх з’явилося відчуття плотське; вони побачили, що вони нагі. У пізнанні голизни тіла відбилося оголення душі, що втратила красу непорочності, на якій спочивав Дух Святий. Діє в очах плотське відчуття, а в душі сором, в якому з’єднання всіх гріховних і всіх ганебних відчуттів: і гордості, і нечистоти, і печалі, і смутку, і відчаю. Велика виразка – смерть душевна; непоправна ветхість, що сталася після втрати Божественної подоби! Велику виразку Апостол називає законом гріховним, тілом смерті (Рим. 7:23-24), бо розум і серце цілком навернулися до землі, рабські служать тлінним побажанням плоті, затьмарилися, обважніли, самі стали плоттю. Ця плоть вже нездібна до спілкування з Богом! (Бут. 6:3). Ця плоть не здатна наслідувати блаженство вічне, небесне! (1 Кор. 15:50). Велика виразка розлилася на увесь рід людський, стала злощасним надбанням кожної людини.
Розглядаючи велику мою виразку, поглядаючи на умертвіння моє, сповнююся гіркою печаллю! Не розумію, що мені робити? Чи наслідуватиму приклад старого Адама, який, побачивши голизну свою, поспішає сховатися від Бога? Чи стану подібно до нього виправдовуватися, покладаючи провину на провини гріха? Марно – ховатися від Всевидющого! Марно – виправдовуватися перед Тим, Хто завжди перемагає.
Вдягатимуся ж замість фігового листя в сльози покаяння; замість виправдання принесу щире розуміння. В покаянні і сльозах з’явлюся перед лицем Бога мого. Чи в раю? Я вигнаний звідти, і херувим, що стоїть при вході, не впустить мене! Самим тяжінням моєї плоті я прикутий до землі, моєї темниці!
Грішний нащадок Адама, підбадьорся! Засяяло світло в темниці твоїй: Бог зійшов у низинну країну твого вигнання, щоб піднести тебе у втрачену тобою твою горню вітчизну. Ти хотів знати добро і зло: Він залишає тобі це знання. Ти хотів стати як Бог, і від цього став до душі подібним до диявола, по тілу подібним худобі і звірам; Бог, з’єднуючи тебе із Собою, робить тебе Богом по благодаті. Він прощає тобі гріхи. Цього мало! Він виймає корінь зла з душі твоєї, саму заразу гріховну, пекло, що закинуте в душу дияволом, і дарував тобі ліки на весь шлях твого земного життя для зцілення від гріха, наскільки б ти не заразився ним, по немочі твоїй. Ці ліки – сповідання гріхів. Чи хочеш позбутися старого Адама, ти, який святим хрещенням вже втілений у Нового Адама, але власним беззаконням встиг оживити в собі ветхість і смерть, заглушити життя, зробити його напівмертвим? Чи хочеш ти, поневолений гріху, тягнений до нього насильством навички, повернути собі свободу і праведність? Занурся в упокорювання! Переможи пихатий сором, що навчає тебе лицемірно і лукаво прикидатися праведним і тим зберігати, зміцнювати в собі смерть душевну. Вивергни гріх, вступи у ворожнечу з гріхом щирою сповіддю гріха. Це лікування повинне попереджати усі інші; без нього лікування молитвою, сльозами, постом і всіма іншими засобами буде недостатнім, незадовільним, неміцним. Йди, гордовитий, до духовника твого, біля ніг його знайди милосердя Отця Небесного! Одна, одна сповідь щира і часта може звільнити від гріховних навичок, зробити покаяння плодоносним, виправлення міцним та істинним.
У коротку хвилину розчулення, в яку відкриваються очі розуму для самопізнання, яка приходить так рідко, написав я це у викриття собі, в умовляння, нагадування, настанову. А ти, що з вірою і любов’ю про Христа прочитаєш ці рядки і, можливо, знайдеш у них щось корисне для себе, принеси сердечне зітхання і молитву про душу, що багато постраждала від хвиль гріховних, бачила часто перед собою потоплення і погибель, знаходила відпочинок в одному притулку: у сповіданні своїх гріхопадінь.