- Стриманість
Утримання від зайвого вживання їжі і живлення, особливо від вживання в надмірності вина. Зберігання постів, встановлених Церквою, приборкування плоті помірним і постійно однаковим вживанням їжі, від чого починають слабшати взагалі всі пристрасті, а особливо самолюбність, яка полягає в безсловесному догоджанню плоті, життю і спокою його.
- Цнотливість
Ухилення від всякого роду блудних справ. Ухилення від похітливих бесід і читання, від вимови похітливих, поганих і двозначних слів. Зберігання почуттів, особливо зору і слуху, і ще більше – дотику. Скромність. Відкидання роздумів і мріянь блудних. Мовчання. Безмовність. Служіння хворим і покаліченим. Спогад про смерть і пекло. Початок цнотливості – розум, що не коливається від блудних помислів і мріянь; досконалість цнотливості – чистота, що споглядає Бога.
- Ненадбання
Задоволення себе лише необхідним. Ненависть до розкоші і млості. Милосердя до жебраків. Тяжіння до убогості євангельської. Сподівання на промисел Божий. Наслідування Христових заповідей. Спокій і свобода духу та безклопітність. М’якість серця.
- Лагідність
Ухилення від гнівливих помислів і від обурення серця ярістю. Терпіння. Наслідування Христа, Який закликає учня Свого на хрест. Мир сердечний. Тиша розуму. Твердість і мужність християнські. Невідчуття образ. Відсутність злих думок і помислів.
- Блаженний плач
Відчуття падіння, притаманного усім людям, і власної убогості душевної. Нарікання про них. Плач розуму. Скрушене серце. Легкість совісті, благодатна розрада і невимовна радість. Надія на милосердя Боже. Дяка Богові в скорботі, упокорене їх перенесення від бачення безлічі гріхів. Готовність терпіти. Очищення розуму. Полегшення від пристрастей. Умертвіння світу. Бажання молитви, самоти, послуху, упокорювання, сповідання гріхів своїх.
- Тверезіння
Старанність до всякої доброї справи. Увага при молитві. Ретельне спостереження за всіма справами, словами і помислами і почуттями своїми. Крайня недовірливість до себе. Безперестанне перебування в молитві і Слові Божому. Благоговіння. Постійне пильнування над собою. Зберігання себе від надмірного сну і зніженості, марнослів’я, жартів і гострих слів. Спогад про вічні блага, бажання і очікування їх.
- Упокорення
Страх Божий. Відчуття його при молитві. Боязнь, що народжується при особливо чистій молитві, коли особливо сильно відчуваються присутність і велич Божі, щоб не зникнути і не навернутися в ніщо. Глибоке пізнання своєї нікчемності. Зміна погляду на ближніх, причому вони, без жодного примусу, здаються тому, хто так упокорився, чудовішими за нього в усіх відношеннях. Явище простодушності від живої віри. Ненависть до похвали людської. Постійне звинувачення і докоряння себе. Правота і прямота. Безпристрасність. Мертвість до усього. Розчулення. Пізнання таїнства, сокровенного в Хресті Христовому. Бажання розіпнути себе світу і пристрастям, прагнення до цього розп’яття. Відкидання і забуття улесливих звичаїв і слів, скромних за примусу чи наміру, чи навичці прикидатися. Сприйняття буйства євангельського. Відкидання премудрості земної, як непотрібної перед Богом (Лк. 16:15). Залишення самовиправдання. Євангельське мовчання перед тими, хто кривдить. Відкладення всіх власних роздумів і прийняття розуму євангельського. Позбавлення влади всякого помислу, що зазіхає на розум Христовий. Смиренномудрість або духовне міркування.
- Любов
Зміна під час молитви страху Божого в любов Божу. Вірність Господові, доводжувана постійним відкиданням всякого гріховного помислу і відчуття. Невимовний, солодкий потяг усієї людини любов’ю до Господа Ісуса Христа і до Святої Трійці. Бачення у ближніх образу Божого і Христа, благоговійне шанування їх у Господі. Любов до ближніх братська, чиста, до всіх рівна, радісна, безпристрасна, однаково щира до друзів і ворогів. Захоплення в молитві і любов розуму, серця і усього тіла. Невимовна насолода тіла радістю духовною. Захват духовний. Розслаблення тілесних членів при духовній втісі. Бездіяльність тілесних почуттів при молитві. Припинення молитви від духовної солодкості. Мовчання розуму. Просвіщення розуму і серця. Молитовна сила, що перемагає гріх. Мир Христовий. Відступ усіх пристрастей. Поглинання усього розуміння неперевершеним розумом Христовим. Богослов’я. Пізнання істот безтілесних. Неміч гріховних помислів, що не можуть зобразитися в думці.
Солодкість і щедра розрада при скорботі. Бачення намірів людських. Глибина упокорювання і найупокоренішої про себе думки… Кінець нескінченний!