Вада – ця певна якість людської особистості, моральна неповноцінність, ненормальність поведінки, гріховність життя, яке людина вже не в силах приховувати, і тому вона стала видна сторонньому погляду. Вада – рабське клеймо, яке гріхи і пристрасті вже встигли випалити на душі і тілі свого раба. У широкому сенсі ваду можна вважати синонімом пристрасті, але точніше все ж буде сказати, що це – результат її руйнівної дії, відмітина, по якій можна визначити, яка саме пристрасть володіє нещасною людиною. Як може виглядати вада, добре показав Роберт Льюїс Стівенсон, коли описував спогади бувалих піратів про страшного навіть для них капітана Флінта:
«І пика в нього була, як у диявола! – вигукнув третій пірат, здригаючись. – Уся синьо-синя!
– Це від рому, – додав Мері. – Синя! Ще б не синя! Від рому посинієш, це вірно».
Але не лише пияцтво може так виразно відбитися на людській зовнішності. Заздрісність, гнівливість, хтивість і безліч інших вад теж спотворюють обличчя та поведінку людей, без слів розповідаючи оточенню про пристрасті, які розвинулися в них до такої міри, що стали для цих нещасних другою їх натурою.
Співвідношення ж гріха, пристрасті, що породила його, і вади можна проілюструвати наступним прикладом.
Зірвав чоловік свою агресію, що накопичилася за день, на беззахисних рідних: накричав на дружину, дітей, тещу – це гріх, вчинок, в якому слід каятися і казати про нього на сповіді.
Рухомий він був при цьому пристрастю гніву, що постійно штовхає його до подібних гріхів.
Ну а ваду його, очевидно для всіх, можна позначити як гнівливість.