Отже, із словами ми розібралися, що, загалом, не так вже і важко. А от боротися зі своїми пристрастями, гріхами і вадами – завдання куди серйозніше. І ніякі журнальні поради тут допомогти вже не зможуть. Від людини в такій боротьбі потрібні щире бажання духовно видужати, готовність пожертвувати заради цього сталими багаторічними звичками, рішучість не відступати. А ще – готовність підніматися після кожного падіння, і знову і знову йти від хибних богів до Бога Істинного, скільки б підніжок не ставили їй на цьому шляху ідоли, не бажаючі так просто відпускати свою здобич.
І, нарешті, найголовніше – в жодному разі не відпадати від Церкви, соромлячись своїх вад. Святий Єфрем Сирин прямо казав, що Церква – це не лише сукупність святих, але ще і натовп грішників, що каються, духовна лікарня.
Коли в людини виявляють ваду серця, її направляють у кардіологічну клініку. Але куди ще, окрім Церкви, йти людині з моральними вадами? Їх зеленкою не помажеш, і самі собою вони не розсмокчуться.
Звичайно, у Церкві теж можна зіткнутися і з нерозумінням, і із зарозумілістю, і з неналежним ставленням до людини, що страждає. Усе це якраз слідство того, про що казав Єфрем Сирин, – нашої людської немочі і моральних болячок. Але саме заради створення Церкви приходив на землю Христос, саме заради нашого зцілення і спасіння Він створив її, проливши Свою безцінну Кров. І тому іншого місця, де можна було б вилікуватися від гріхів, пристрастей і вад, на землі просто немає.