Євангеліє, яке ми щойно чули, зображує перед нами непросту, я б навіть сказав драматичну ситуацію, яка сталася між учнями, батьком біснуватого юнака і Христом.

Учні дійсно мали дар, отриманий ними від Христа Спасителя, зціляти різну неміч і виганяти демонів. Але в цій ситуації чомусь вони не впоралися. Після того, як Спаситель виганяє біса з нещасного юнака, учні звертаються до Нього з нерозумінням: чому вони не змогли цього зробити? Ісус відповідає їм, що вони не змогли цього зробити через невір’я, бо якби в них була віра хоч би з гірчичне зерно, і вони сказали цій горі: “перейди звідси – туди”, то так би сталося.

Дивна справа: кожен з нас думає, що він цілком віруюча людина, але в той же час навряд чи знайдеться хтось, хто спробує проводити в житті подібні експерименти.

Про яку віру йде мова в сьогоднішньому євангельському читанні? Віра є не визнання чогось небаченого, невідомого чи фантастичного за об’єктивну реальність. Віра є готовність йти за Богом туди, куди б Він не покликав. І найяскравіший приклад такої віри – це віра прабатька Авраама, та сама віра, яка стала прикладом для всіх поколінь вірних. Ми пам’ятаємо, який послух виявив Авраам Богові, Який дав йому єдиного сина в старості і якого повелів принести Йому ж у жертву. Ми не знаємо, що відбувалося в душі Авраама, коли він йшов на гору, щоб принести в жертву Ісаака. Але ми знаємо точно лише одне – його віра була такої сили, що саме ця віра стала причиною благословення Богом усього єврейського народу.

Цілком закономірне питання: а як же виховати в собі таку віру? І відповідь ми чуємо в сьогоднішньому читанні: найголовніші вороги нашої віри – це демони. І ці демони виганяються молитвою і постом.

Допоможи ж нам, Господи, пам’ятати про це, коли до нас підходять помисли невіри, і відганяти їх, як і демонів, щирою молитвою і постом

Автор: протоієрей Павло Великанов

Усе по темі: 10 неділя після П’ятидесятниці