Містика світла і Преображення Господнє

У всіх буквально релігіях є своя містика світла. Для того, щоб ця містика відбулася, релігія не зобов’язана ціною величезних зусиль прийняти високорозвинені форми. Найпримітивніша техніка екстазу забезпечить людей простенькою  містикою світла, яку легко відтворити.

Шаманські культи з великим успіхом домагаються містики світла: людина за допомогою галюциногеного зілля (чи без нього) впадає в стан релігійного екстазу; під гуркіт бубна з нею розмовляють духи; вона приймає від духів світлоносні видіння. Після успішного ритуалу шаман повідомляє односельцям прогноз на майбутнє – з приводу хвороб, що турбують, і удачі на полюванні. І все це на основі майже гарантованих містичних видінь.

З іншою містикою світла познайомилися античні неоплатоніки. Їх містика світла теж мала екстатичний характер. Але, на відміну від шаманської, вона не була такою легкодоступною. І до того ж вона була навантажена витончено-філософським змістом. Якщо дозволите, я не стану зупинятися на неоплатонізмі, щоб заощадити час і перейти прямо до нашої традиції.

Згадаємо, як Господь Ісус Христос преобразився перед обраними учнями. Він просяяв Світлом, як сонце. Він зробив явним Своє Світло, і учні сприйняли в певній мірі Його Світло. Таке сприйняття було б неможливим без внутрішнього преображення, адже апостоли споглядали не фізичне світло, а нестворене божественне Світло.

Отже, на горі сталася неймовірна подія. Апостоли бачили невидимого Бога. Преображенське Світло Христове і є Світло Бога, невимовна слава Божа, благодать Божа, пряма дія Бога.

Своїми силами апостоли не могли б сприймати Світло від Спасителя. Христос їх роками готував до цього містичного сприйняття. Він допоміг їм духовно зміцнитися, очистити серця. Світло з’явилося тим людям, які наполегливо йшли за Христом.

І навіть при всьому цьому апостоли не мали сил витримати пришестя нествореного Світла: учні Христові пали ниць. Найближчі Христові учні – Петро, Яків, Іоанн – не могли стояти на ногах перед таким сильним Світлом.

Святитель Григорій Палама так тлумачив цей євангельський уривок: “Божественне Світло мірою дається і здатне збільшуватися і зменшуватися, згідно з гідністю тих, хто приймає його неділимо-роздільного; і от підтвердження сказаному: обличчя Господа просяяло більше сонця, одяг же Його став світлим і білим як сніг”.

Тут Світло являється не як безособова космічна енергія, а як сила Бога Трійці. Господь може дати людині для сприйняття більше чи менше Своєї дуже світлої благодаті. Обличчя Господа Ісуса в момент Преображення виділяло Світло сильніше, ніж Його одяг. Так бачили і розповіли апостоли, і так розуміє Євангеліє святитель Григорій.

Завжди Господь являє Свою славу людині, враховуючи, наскільки земна людина здатна цю славу сприйняти. Йому важливо, як людина сприйме явлення божественного Світла. Господь спілкується з людиною – Своїм Світлом.

Для православної містики світла цей момент – визначальний. Не так дивно, що декілька чоловік раптом побачили нез’ясовним чином Світло, що з’явилося, тобто побачили диво з містичною появою Світла. Важливіше, що їх осяяння Світлом означало особливий досвід нез’ясовного спілкування з Богом – такого спілкування, яке набагато вище за слова.

На горі Преображення апостоли по милості Божій спробували, що таке істинне блаженство. Петро відразу ж прямо попросив, щоб їм залишитися в цій славі Христовій, не усвідомлюючи цілком, про що просить. Йому дуже хотілося, щоб мить вищого щастя зупинилася, тривала завжди. Але це прохання не збулося.

Під час Преображення Христос явив апостолам Свою божественну славу, вони це запам’ятали. Він готував їх до того, що апостоли побачать Його і в ганьбі, на Хресті. І в день Голгофського випробування пам’ять про Христову славу допоможе їм встояти.

Бог дає людям благодать. Не для того, щоб вони могли піти чимдалі від усіх проблем і прикростей. А для того, щоб вони могли ці прикрості стійко переносити.

Автор: диякон Павло Сержантів

Усе по темі: Преображення Господнє