Коли ми робимо добро ближнім: батькам, чоловікові, жінці, сестрі, брату, дітям, допомагаємо їм, хочемо справедливо добра у відповідь, доброго ставлення до себе. Та нашу працю не завжди цінують, нас не всі поважають. Коли зазнаємо такої кривди, хочемо справедливого покарання. Закон справедливості штовхає нас до гніву, ненависті, прокльонів, подружньої зради, як справедливої відповіді своєму кривдникові. Замість вирішення справи, справедливість ще більше загострює конфлікт і породжує нові.

У нашому житті є безліч різних ситуацій, де ми зустрічаємо несправедливість, брак милосердя і стаємо перед вибором принципів поведінки: справедливості чи милосердя, а одночасно вони є нагодою проявити зі своєї сторони радше милосердя, ніж справедливість.

– Це є зверхнє ставлення до нас, неповага, обман, несправедливість: вдома, на роботі, в транспорті, в установах.

– Справа навернення наших ближніх від поганих звичок, таких як: непристойні слова, прокльони, наркотики, алкоголь, комп’ютерні і азартні ігри, байдужість і легковажність до духовного життя, непослух дітей батькам, вчителям.

Першою нашою реакцією в таких ситуаціях є нетерпеливість, роздратування, обурення, критика, осуд ситуації чи поведінки особи. Незадоволення ситуацією чи поведінкою близької особи означає, що нашою поведінкою починає керувати принцип справедливості. Коли ми керуємося у житті лише принципом справедливості, тоді ми поводимося не як християни, а як звичайні люди, які не пізнали Христа, бо Він показував усім приклад любові і милосердя.

Але Христос пропонує нам кращий спосіб розв’язання цих ситуацій – милосердя. Апостол Павло дає нам таку пораду: „Нікому не відплачуйте злом за зло, але дбайте про добро перед усіма людьми. Якщо можливо і залежить від вас, перебувайте в мирі з усіма людьми… Якщо ворог твій голодний, нагодуй його; якщо хоче напитися, дай напитися йому; бо, роблячи це, ти збереш йому на голову палаюче вугілля. Не бувай переможений злом, а перемагай зло добром” (Рим. 12:17-18, 20-21).

Замість зауважень, критики, осуду в бік іншої особи краще проявити добрий приклад покори, терпеливості, милосердя, прощення, молитви за навернення особи. Тобто спочатку треба вкласти бажане добро в серце іншої людини, щоб потім були плоди доброї поведінки, ставлення особи до нас. Мій добрий приклад має допомогти іншій особі духовно зрости і отримати для себе розуміння її помилок, того, що від неї очікуємо, а тоді очікувати відповіді – її добре ставлення до мене. „Будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю” (Рим. 12:10). „Не залишайтесь винні нікому нічого, крім взаємної любови” (Рим. 13:8) – закликає святий Павло. „Бо немилостивий суд тому, хто не творив милости; милість же підноситься над судом” (Як. 2:13).

Розуміння і співчуття до іншої особи має пробудити в неї почуття важливості, потрібності, як особи, для іншої людини, для спільного добра.

Деякі вчені називають християнство релігією для слабких, бо Христос пропонує Своїм слухачам проявляти терпеливість, покору, милосердя, прощати кривдникам, а навіть любити своїх ворогів. В очах світу це виглядає певною слабкістю, коли зазвичай людина хоче бути сильною, впевненою і захищеною у житті.

Та коли подивимося на життя і приклад Ісуса Христа, то побачимо, що книжники і фарисеї критикували Його науку і особливо поведінку, осуджували Його, насміхалися, принижували перед іншими людьми, а вкінці засудили несправедливо на смерть і розп’яли на хресті. І здається, що Христос, який Своєю наукою збирав біля себе багато людей, оздоровляв хворих з невиліковних недуг і навіть воскрешав померлих, виявився слабким, отримав поразку у Своїй діяльності.

Однак Своєю слабкістю – стражданнями і смертю на хресті Ісус отримав велику перемогу над гріхом і дияволом, Він приніс найбільше добро – визволення з неволі гріха і диявола і дарував людям спасіння. „ Бог же Свою любов до нас доводить тим, що Христос помер за нас, коли ми були ще грішниками” (Рим. 5:8). Своїм славним воскресінням Христос здобув Собі вічну славу.

Покора, терпеливість, стриманість, прощення, це не слабкість чи втрата для християнина, це сила духу, перемога над злом, гріхом, бо тоді в нас діє Божа сила і ласка, Божа любов перемагає через нас зло, яке є у серці чи вчинках мого ближнього, „ щоб велич сили була Божою, а не нашою” (2 Кор. 4:7). „бо сила Моя виявляється в немочі… Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа, бо, коли я немічний, тоді сильний” (2 Кор 12:9-10) –  писав святий Павло.

Якщо хочемо взаємної віддачі, отримати у відповідь добро від іншої близької особи, спочатку треба вкласти це добро в серце тої людини проявом покори, терпеливості, стриманості, милосердя, прощення, молитви за неї, а тоді можемо мати надію і впевненість, що від такого способу моєї поведінки, ставлення до даної особи будуть плоди любові, поваги, підтримки, розуміння один одного. „Трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; ганьблять нас, ми благаємо” (1Кор. 4:12,13).

Навернення ближнього можна порівняти до розмови двох іноземців. Щоб вони могли порозумітися і дійти до спільної думки, хтось один повинен знати і розуміти мову другої сторони. Тоді їхня розмова буде корисна, інакше вони не зрозуміють себе, що хто говорить. Прощення і милосердя допомагає нам ввійти в становище іншої особи, зрозуміти її внутрішній стан, тобто знайти спільну мову – зрозуміти чому вона саме так, а не інакше поводиться, а тоді побачимо як знайти підхід до неї, взаємне розуміння, щоб могти щось доброго вимагати і очікувати від неї.

Сьогоднішньою притчею Ісус Христос нагадує нам, що саме від нашого ставлення до людей залежить і ставлення Бога до нас самих. На нашій дорозі до Бога завжди стоїть людина, тому будьмо уважними одні до одних, навчімося прощати провини, пам’ятаймо, що ми є християни. Тому завжди маймо у своїй пам’яті слова, якими Ісус Христос закінчує сьогоднішню притчу: „ Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його” (Мф. 18:35). Амінь.

Автор: о. Михайло Чижович

Усе по темі: 11 неділя після П’ятидесятниці